Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Deutsch
21 травня 2020 року українці по всьому світу відзначають День вишиванки
Опубліковано 21 травня 2020 року о 18:30

21 травня 2020 року українці в усьому світі святкують День вишиванки. 

Вишитий візерунок на сорочці настільки глибоко увійшов у життя і побут кожного українця, що нині просто неможливо уявити наш народ без цього національного атрибуту.

Концепт вишиванки існує ще з часів Трипільської культури. Згодом його перейняли скіфи, а за ними і слов’янські племена. Традиційно сорочку виготовляють з льону, потім майстерно оздоблюють візерунками з кольорових ниток, пізніше популярним матеріалом також став бісер. 

У кольорі та формі орнаменту закладено глибинний зміст. Так, наприклад, комбінація чорного і червоного означають силу рідної землі та життєдайну енергію сонця, білий колір символізує світло та смиренність, синій – холод і воду, жовтий – свободу і щастя, зелений – злагоду і процвітання.

Вишиванка – це більше, ніж предмет одягу. В українській культурі це символ вірності: згідно з прадавніми традиціями дівчина мусила власноруч вишити нареченому вишиванку, а прати вишиванку чоловіка дозволялося тільки коханій жінці.

Від часів появи письменника і поета Івана Франка у інтелектуальних колах у вишитій сорочці, вишиванка стала ознакою національної ідентичності. Зараз у новітній інтерпретації вона продовжує своє життя в Україні та за її межами, а її цінність тільки зростає – в більшості сімей вишиванку досі дбайливо передають як спадок із покоління в покоління.

Сьогодні деякі традиції вже, на жаль,  відійшли, однак і зараз за орнаментом, за використаними кольорами, за кроєм сорочки можна дізнатися, з якого регіону вишиванка походить, який зміст у неї закладено. 

З нагоди свята хочемо познайомити вас з найбільш популярними вишиванками і спільно з вами здійснити віртуальну подорож регіонами України.

Тож вдягаймо вишиванку і долучаймося до національного свята!

З цікавими історіями з життя, пов‘язаними з вишиванкою, можна ознайомитися на нашій сторінці у Facebook - Ukrainische Botschaft in Berlin 


Західна України 
Почнемо із заходу України – батьківщини лемків, бойків та гуцулів.

Звісно, орнаменти вишиванок є надзвичайно різноманітними, майже кожне село на схилах Карпат може похвалитися своїм унікальним візерунком, проте як на Буковині і на Покутті, так і на Волині люблять виразні геометричні форми та рослинні мотиви. Найбільшу кількість кольорів у своїй гамі мають закарпатці – вони поєднали українські традиції вишивки з традиціями багатьох етнічних меншин. Візитівкою Закарпаття є повністю розшиті різнокольоровими квітами рукави – за їхнім орнаментом інколи можна було визначити не тільки район, а навіть село її власника.

Популярною і не схожою на інші є борщівська вишивка, що зародилася на Тернопільщині. Об’ємна вишивка чорними нитками має кілька легенд виникнення: під час одного з набігів турків і татар на Тернопільщині було вбито всіх чоловіків, тому жінки заприсяглися ходити в траурі упродовж кількох поколінь. Згідно з іншою легендою у цих краях панувала страшна хвороба, від якої потерпали лише жінки. Щоб захистити себе від недуги, вони густо вишивали сорочки чорними нитками, адже вірили, що так можна обдурити смерть. Сучасна борщівська вишиванка вже має вкраплення інших кольорів, проте система розміщення візерунків на рукавах лишається незмінною.

Гуцули були не дуже вибагливими стосовно кольору орнаменту, але дуже принциповими стосовно вибору геометричних фігур. Візерунки базувалися на фігурі ромбу, що був символом сонця. Полотно майже для всіх етнічних груп було спільним – виткане з лляних або конопляних ниток.


Центральна Україна

Вишиванки Центральної України також заслуговують особливої уваги.

На Дніпровщині вишиванки вирізнялися переважно візерунками. Важко собі уявити таке розмаїття ромбів, хрестів, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі. Манжети рукавів та комір вишивали чорним плисом та кольоровими нитками.

На старовинних вишивках Кропивниччинi збереглася символіка ранніх землеробів. Образ Великої богині, якій поклонялись трипільці, зображували у вигляді пташки і світового дерева. Також зустрічались такі цікаві символи як двоголовий орел – відображає чоловічу та жіночу сутність одночасно. Оригінальним був шов під назвою «солов’їні вічка», коли на полотні виколювались дірочки.

Черкащина асоціюється з дуже красивою витонченою вишивкою, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний переважно геометричний візерунок. Відмінним від решти регіонів тут було горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Тут любили золотисті відтінки.

Однак особливу увагу варто звернути на традиційну полтавську вишиванку. Її вишивали переважно білим по білому, зрідка додаючи сірі, чорні або червоні нитки, щоб підсилити ефект. Існує навіть легенда виникнення такої вишивки. Раніше жінки вишивали переважно взимку, тоді було менше хатньої роботи. Сидячи біля вікна, вони спостерігали за візерунками, які на вікнах малював мороз, а потім переносили їх на полотно. Так і виникла вишивка білим по білому. Полтавська вишивка вважається однією з найскладніших (налічує близько 180 різних способів виконання). Чисто біла сорочка, вишита білими нитками, котирувалася значно вище від звичайної і слугувала елементом як чоловічого, так і жіночого гардеробів.


Південна Україна

Південь України - безкрайній степ із золотою нивою, пейзажі якого знайшли своє відображення в орнаментах на вишиванках.

На Херсонщині одною з найпоширеніших ідеограм було “Світове дерево”, це образ прародительки – Матері-Землі.

Частими були також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя.

Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому.

На Одещині сорочки шили з білої бавовни. Стоячий широкий комір густо збирали у дрібні “зморшки”, які оторочували тоненьким рубчиком. Верхній край рукавів призбирували, а нижню вишивали геометрично-рослинним візерунком у техніці хрестика. Основними кольорами були переважно червоний, чорний, синій та жовтий.

Жіночі сорочки Миколаївщини мають свою особливість: чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап`ясті рукави. Перевагу надавали рослинним мотивам. Це ялинки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.


Східна Україна

Вишиванки східної Україні сформувалися на основі полтавських, в них переважало поєднання чорного і червоного кольорів. Слов'янські народи сприймають чорний колір як колір смутку, розлуки, смерті, потойбічних сил. Червоний символізує любов, радість, безперервність роду і кровну спорідненість.

Сорочки на Харківщині вишивали товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. Особливістю вишиванок є поліхромні візерунки, виконані напівхрестиком або хрестиком.

На Донеччині вишиванки оздоблювали мережкою та вирізуванням. Кажуть, в ній багато сонця, те як у традиційному поєднанні кольорів переважають червоні, а не чорні. Обов'язковим атрибутом чоловічого костюма була коротка жилетка темного кольору.

На Луганщині сорочку теж прикрашали по нижньому краю плетеною "мережкою".
Своєрідність вишивки закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. а допомогою різних за фактурою ниток створювалося враження рельєфності візерунку. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним.


Північна Україна

Вишиванки на Півночі України характеризуються максимальним використанням червоного кольору.

Тут переважають рослинні орнаменти, які виступають символами дерев та плодів (червона калина, гілки дуба, тощо). Люди вірили, що така сорочка допомагає прийняти правильне рішення, надає життєвої енергії, робить людину мудрішою.

Київська вишивка була контрастною – на білому полотні рясніли насичені кольори червоно-чорних узорів. Ажурні мережки використовували і на жіночих, і на чоловічих сорочках. З часом більш поширеними ставали квіткові орнаменти. Ними прикрашали навіть чоловічі вишиванки, що виглядало як масивна нагрудна прикраса.

Цікавою технікою володіли майстрині Іванківського району: візерунок, яким вишивали сорочку, спершу малювався на полотні, потім контур обводився чорною ниткою, а далі зашивався іншими кольорами.

На Сумщині вишивали так само як і на Полтавщині – білим по білому.

У Чернігівській області вишивали дуже дрібними стібками, що додавало вишиванці надзвичайного вигляду. Візерунок виконували білими нитками з кольоровими елементами, орнамент мав рослинний або ж абстрактний вигляд. Тут також традиційною є і вишиванка з бісером.

Найчастіше у Житомирській області вишивали геометричні фігури. Найпоширенішими були хрести, ромби, круги, зигзаги та особливо розетки. Ці фігури мали глибоке символічне значення, а оздоблена ними сорочка мала захищати господаря від негативного впливу. Та не менш популярні на Житомирщині квітково-рослинні орнаменти: найдавніші – барвінок і берізка, далі хміль, виноград, яблучка, листочки, які зустрічались й на інших предметах народної творчості.

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux