• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Deutsch
«Потрібні переговори про повернення Криму» - авторська стаття Посла України у ФРН Андрія Мельника у берлінській газеті "Berliner Zeitung"
Опубліковано 17 березня 2021 року о 10:03

16 березня 2021 року берлінська газета «Berliner Zeitung» опублікувала авторську статтю Надзвичайного і Повноважного Посла України у ФРН Андрія Мельника, присвячену 7-й річниці окупації Криму РФ.

Глава української дипмісії подякував у своїй публікації Німеччині, яка спільно з країнами-членами ЄС, США та демократичними державами світу запровадили проти Російської Федерації «кримські санкції» та зазначив, що, на жаль, досі бракує найважливішої складової, а саме міжнародного переговорного процесу про повернення Криму Україні.

Саме тому існує нагальна потреба з боку міжнародної спільноти почати накінець рішуче діяти, щоб все-таки запобігти катастрофі, яка наближається.

Андрій Мельник також наголосив, що Москва цинічно використовує наявний статус кво по відношенню до Криму, щоб вдень і вночі цементувати свою окупацію, щоб перетворювати півострів із туристичного раю на суцільну військову базу та розміщувати найсучасніші ракетні установки, щоб переселити до Криму пів мільйона росіян та одночасно за допомогою брутальних методів переслідувати 500 тисяч українців та 270 тисяч кримських татар.

Саме Німеччина може та повинна відіграти вирішальну роль, аби покласти край анексії Криму.

Це зобов’язання випливає не лише з того факту, що має бути відновлений міжнародний правопорядок, а разом з ним і територіальна цілісність України, а також має бути забезпечено верховенство міжнародного права. Моральне зобов’язання Федеративної Республіки Німеччина припинити незаконну окупацію Криму ґрунтується також і на триваючій історичній відповідальності Німеччини перед Україною за панування нацистського терору, що забрав життя понад 8 мільйонів українських жертв війни.

Посол Андрій Мельник зазначив, що саме Крим відігравав у цій страшній колоніалістській історії особливо трагічну роль та нагадав широкій німецькій громадськості про мало відомі факти безчинства нацистів на півострові.


Переклад авторської статті Посла України у Німеччині Андрія Мельника:



«Потрібні переговори про повернення Криму»

Провідна німецька газета «Berliner Zeitung»

(0,3 млн. читачів)


 

Посол України у Німеччині вимагає започаткування міжнародного переговорного процесу з метою реінтеграції Криму до України


7 років тому президент Путін за допомогою зброї окупував півострів Крим та свавільно приєднав його до Росії.


Коли очільник Кремля насильно перемістив державні кордони, це стало найтяжчим порушенням міжнародного права у Європі з часів завершення Другої світової війни.


Ані Федеральний уряд, ані більшість держав-членів ООН не визнали цю - як влучно зазначила канцлер Німеччини Ангела Меркель – злочинну анексію. Цей чіткий сигнал ми, українці, надзвичайно цінуємо.


Окрім того, Німеччина спільно з державами-членами ЄС, США та іншими демократичними країнами запровадили проти Російської Федерації «кримські санкції».


Україна вдячна нашим німецьким партнерам також і за ці економічні штрафні заходи. Втім, як засвідчив скандал навколо турбін Siemens, вони не є бездоганними і мають бути суттєво посилені.


Утім, незважаючи на це, досі бракує найважливішої складової, а саме міжнародного переговорного процесу про повернення Криму Україні.


Зрозуміло, що наразі Путін навіть і чути про це не хоче. А країни Заходу, які не здатні впоратися із цим викликом, просто-напросто не готові поставити Путіна на місце та усіма наявними легітимними засобами примусити його звільнити Крим.


Москва цинічно використовує цей статус кво, щоб вдень і вночі цементувати свою окупацію, щоб перетворювати півострів із туристичного раю на суцільну військову базу та розміщувати найсучасніші ракетні установки, щоб переселити до Криму пів мільйона росіян та одночасно за допомогою брутальних методів переслідувати 500 тисяч українців (четверть усього населення) та 270 тисяч кримських татар (14% населення).


Саме тому існує нагальна потреба з боку міжнародної спільноти почати накінець рішуче діяти, щоб все-таки запобігти катастрофі, яка наближається.


Адже цілком очевидно: не може бути жодної мови про примирення між Києвом та Москвою, а відтак і про досягнення миру в Європі, допоки не буде припинено російську окупацію Криму.


Саме Німеччина може та повинна відіграти вирішальну роль, аби покласти край анексії Криму.


Це зобов’язання випливає не лише з того факту, що має бути відновлений міжнародний правопорядок, а разом з ним і територіальна цілісність України, а також має бути забезпечено верховенство міжнародного права.


Моральне зобов’язання Федеративної Республіки Німеччина припинити незаконну окупацію Криму ґрунтується насамперед також і на триваючій історичній відповідальності Німеччини перед Україною за панування нацистського терору, що забрав життя понад 8 мільйонів українських жертв війни.


Саме Крим відігравав у цій страшній колоніалістській історії особливо трагічну роль, однак про неї мало що відомо широкій німецькій громадськості.


Протягом минулого століття Німеччина двічі військовою силою оволодівала Кримом.


Перше німецьке захоплення півострова відбулося у ході операції «Фаустшлаг» («Удар кулаком» - нім.) відразу ж після підписання першого Мирного договору у Першій світовій війні між Українською Народною Республікою та Центральними державами у Брест-Литовську (9 лютого 1918 року), ця окупація тривала до самого закінчення війни.


Вже тоді стратегію по відношенню до півдня України, де, до речі, проживало більше 200 тисяч німецьких поселенців, диктував чистої води німецький колоніалізм.


Оскільки міжнародно-правовий статус окупованого Криму залишався розмитим, то Берлін відверто загравав із ідеєю створення окремої незалежної держави німецьких колоністів.


І навіть якщо врешті-решт від цього авантюрного проєкту таки довелося відмовитися, Німецька імперія торпедувала усі спроби, щоб Українська Держава як її союзниця об’єдналася із Кримом за умови надання останньому широкої автономії або ж на федеративних засадах.


Провал непослідовної кримської політики Німеччини у 1918 р. мав фатальні наслідки для незалежності України та для Криму, які протягом наступних років були знищені агресивною більшовицькою Росією.


Друге німецьке окупаційне панування в Криму, що розпочалося у жовтні 1941 р. та завершилося після 9-ти місячної облоги Севастополя 5 липня 1942 року, тривало два з половиною роки та принесло на цю землю неймовірно жорстокі злочини нацистів.


Цього разу німецька стратегія щодо Криму виглядала набагато «амбітніше»: тут мала відновитися Імперія готів.


«Я спустошу Крим, щоб звільнити місце для наших власних переселенців», - саме так цинічно звучав план Гітлера, який хотів повністю германізувати півострів та проголосити провінцію «Готенгау» - разом з Готенбургом (Сімферополем) та Теодеріхгафеном (Севастополем) – невід’ємною частиною великогерманської Німецької імперії.


Чотирисмуговий імперський автобан повинен був забезпечити сполучення Криму з Рейхом та скоротити до двох днів час подорожі для того, щоб Крим перетворився на "німецьку Рів'єру" задля масового туризму у державі націонал-соціалізму.


Ціною цього проєкту мало стати те, що всі 1,1 мільйона кримських мешканців мали бути замордовані або ж депортовані.


Хоча всі ці божевільні ідеї були реалізовані лише частково, втім саме у Криму нацистські покидьки лютували особливо жорстоко.


Німецькі окупанти провели нещадну кампанію по знищенню цивільного населення, у ході якої було вбито сотні тисяч мирних жителів, у тому числі всіх кримських євреїв - 38 тисяч.


Хоча у сьогоднішній Німеччині плани створення Імперії готів давно канули у лету, нацистська тиранія залишила в Криму надзвичайно криваву спадщину. Всі ці забуті звірства ще мають бути належним чином опрацьовані.


Особливо фатальною нацистська окупація стала для кримських татар: одразу ж після витіснення німців Червоною Армією 18 травня 1944 року за наказом Сталіна близько 200 тисяч були депортовані у вагонах для худоби до Центральної Азії, будучи звинувачені у колабораціонізмі. Десятки тисяч із них загинули дорогою у вигнання.


Лише після розпаду СРСР, коли у 1991 році Україна відновила свою Незалежність, Київ повернув депортованих кримських татар назад на їхню Батьківщину у Крим.


І саме цей народ сьогодні піддається особливо брутальному гнобленню під час нової – російської – семилітньої окупації, яка нагадує про жахіття як нацистського, так і радянського минулого.


Ситуація з правами людини в окупованому Криму залишається катастрофічною – набагато гіршою, ніж у самій Росії, і з кожним днем їх становище стає все більш загрозливим.


Світова спільнота вже не може просто так спостерігати, як страждають люди.


Саме Німеччині - з огляду на її колоніальне ставлення у минулому до Криму – відводиться провідна роль для припинення вакханалії Путіна та звільнення півострову із його пазурів.


Німеччина може сповідувати свою історичну відповідальність перед Україною не лише вшануванням мільйонів українських жертв нацистського терору, але передусім завдяки мужнім і рішучим діям, аби запобігти новій трагедії.


У розпорядженні ФРН та її союзників знаходиться достатньо політичних та економічних важелів, які можна – і треба! -  застосувати, щоб змусити Росію відмовитися від анексії Криму та припинити її агресивну політику.


Саме зараз для Німеччини відкривається історичний шанс - у тісному тандемі з новим урядом США – спільно конфронтувати очільника Кремля за допомогою нової трансатлантичної жорсткості.


Насправді ж Крим є свого роду лакмусовим тестом, чи дійсно німці готові брати на себе більше відповідальності на світовій арені та боротися за дотримання міжнародного права.



Джерело: Берлінська газета "Berliner Zeitung" 

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux