"До єдиної думки, коли саме моїх 100 днів на посаді, ми в посольстві не дійшли – залежить, від чого рахувати та з якою метою.

В будь-якому разі це десь днями. Тож це для мене нагода згадати, як минув цей час (неймовірно швидко, насамперед). 

Відлік насправді треба вести від першої розмови з Президентом України Володимиром Зеленським десь влітку 2022 року, коли він запропонував мені очолити Посольство та визначив ключові задачі - зброя, допомога, відбудова. Від перших неформальних ще нагод брати участь у зустрічах міністра закордонних справ Дмитра Кулеби та міністра оборони Олексія Резнікова зі своїми німецькими візаві у Києві та Одесі восени минулого року і перших ідей, які виникали під час та після переговорів. Від зустрічей з членами комітетів Верховної Ради та групою дружби незадовго до від'їзду, на якій ми домовилися щодо нових підходів у парламентській взаємодії. Від зустрічі Першої леді Олени Зеленської у Франкфурті, куди я вирушив на другий день після прибуття до Німеччини ще до вручення вірчих грамот. Чи від прогулянки вечірнім Берліном з Прем'єр-міністром Денисом Шмигалем у той саме день, коли я, попри всі протокольні правила, мусив залишити всю українську делегацію просто для того, щоб швидко вдягнути сюртук, вручити вірчі грамоти Федеральному президенту Німеччини та офіційно розпочати свою каденцію посла України у Німеччині.

Інтерес в Німеччині до України та, відповідно, кількість зустрічей така, що, подекуди, наприкінці дня ввечері складно згадати, з ким ти зустрічався зранку. 

Минулого тижня мав 9 зустрічей протягом дня, на останніх відчував, що слова не згадуються, а язик кудись ховається. Висновок про збалансований графік зробив. І що інколи треба споживати хоча б вуглеводи, якщо на обіди не вистачає часу. 

Почав орієнтуватися в приміщеннях Бундестагу та навіть у підземних сполученнях між його корпусами. До речі, не знаю, чому парламентські сесійні тижні в Німеччині називають тижнями засідань. Для мене це тижні переважно забігів. 

Став промоутером Укрзалізниці, постійно розповідаючи, що вона в країні у стані війни працює, м’яко кажучи, набагато краще за Deutsche Bahn.

А якщо серйозно, то нас тут дуже добре чують і, здається мені, все більше розуміють. Для мене надважливо, щоб всі ми – українські й німецькі політики, дипломати, представники громадянського суспільства, митці, айтішнікі, #КрутаГромада  – більше говорили одне з одним, намагалися почути та зрозуміти. Не варто шукати труднощі життя через труднощі перекладу.

На зустрічах я часто кажу співрозмовникам, що головне для мене – побудувати довіру і виплекати такі відносини.

Сподіваюсь, за ці +- 100 днів принаймні стартовий капітал довіри якийсь я тут сколотив.

На інфографіку спробували помістити найголовніше, що сталося. Звичайно, це не результат роботи посла Макеєва. Це результат командної дипломатичної гри. І в цій потужній українській команді, в якій грають Президент, Уряд, парламент, ЗСУ, громадянське суспільство, журналісти, крута українська громада, а також мої фантастичні колеги - співробітники Посольства та Генеральних консульств України у Німеччині, я постійно граю на різних позиціях, як того вимагає ситуація на полі: розігрую м'яч, відпрацьовую у захисті, навішую гольові передачі або, коли треба, виношу м'яча подалі на трибуни. Бо дипломатія - це командна гра. І я дедалі частіше чую, що ці трибуни тут у Німеччині скандують лише одне, найважливіше слово: Україна!

Ваш Посол."