1. Національна правова основа охорони культурних цінностей. Національні нормативні акти (закони, нормативні акти, адміністративні правила), що регулюють експорт предметів культури. 

Національним законодавством України з питань вивезення (у тому числі тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України є: 

1) Конвенція ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності  від 14 листопада 1970 року (чинна для України з 28 квітня 1988 року), ратифікована із заявою Президії Верховної Ради Української РСР від 10 лютого 1988 року № 5396-ХІ (стаття 6); 

2) Закон України від 21 вересня 1999 року № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» (статті 10, 11-13, 15, 23-26) укр./англ. мовами, що набрав чинності 02.11.1999; 

3) Закон України від 29 червня 1995 року № 249/95-ВР «Про музеї та музейну справу» (стаття 22), що набрав чинності 15.08.1995; 

4) Закон України від 24 грудня 1993 року № № 3814-XII «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (стаття 41), що набрав чинності 29.01.1994; 

5) Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (статті 33, 33- 1, частина друга статті 561) укр./англ. мовами, що набрав чинності 01.06.2012; 

6) Порядок видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей або відмови в його видачі, переоформлення, анулювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 963 (діє у разі надання таких послуг суб’єктам господарювання; на разі переоформлення свідоцтва не здійснюється, оскільки нещодавно внесено зміни до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» шляхом, зокрема, виключення переліку підстав для переоформлення документа дозвільного характеру, але ще не внесені відповідні зміни в підзаконні акти), яка набрала чинності 11.12.2015; 

7) зразок свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 984, яка набрала чинності з дня її прийняття; 

8) Порядок проведення державної експертизи культурних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2003 року № 1343, яка набрала чинності з дня її прийняття; 

9) Положенням про Музейний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 року № 1147 (статті 40, 41, 41-1), яка набрала чинності з дня її прийняття;

10) зразки заяв щодо видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України та повідомлення про відмову в його видачі, затверджені наказом Міністерства культури України від 14 квітня 2014 року № 210, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за № 502/25279 (не застосовуються заяви на переоформлення і видачі дубліката, питання щодо цих додатків вирішується) і набрав чинності 30.05.2014; 

11) Інформаційна та технологічна картки адміністративної послуги з видачі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України у період дії правового режиму воєнного стану, затверджені наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 12 квітня 2022 року № 136, що набрав чинності з дня підписання і реєстрації 12.04.2022; 

12) Перелік державних установ, закладів культури, інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей, затверджений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25 липня 2023 року № 400, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 серпня 2023 року за № 1347/40403 і набрав чинності 05.10.2023; 

13) додаток 1 до Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України, затвердженої наказом Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09 липня 2002 року за № 571/6859 (цей наказ діє лише у частині, що не суперечить ЗАКОНУ, тому громадян просимо не зважати на пункт 1.7 розділу 1 та розділи 2, 3 і 4 Інструкції, додатки 2-8 до неї, питання щодо дії цього наказу ще вирішується) і набрав чинності 26.07.2002. 

Всі акти законодавства України, окрім внутрішніх розпорядчих актів органів влади, підлягають державній реєстрації за певними процедурами і розміщуються на офіційному вебпорталі Верховної Ради України у рубриці «Законодавство», є загальнодоступними для користування, пошуку, перегляду. Всі тексти актів законодавства висвітлюються з урахуванням усіх змін, внесених під час їх дії, а під назвою і в тексті цих актів відображаються посилання на акти законодавства, якими внесені такі зміни, наявна вся інформація про кожен акт законодавства і доступний перегляд редакцій актів законодавства за конкретною датою, про зміни, що найближчим часом відбудуться інформується над назвою акта законодавства, тощо. Тому з часом, якщо й відбудуться якісь зміни в законодавстві, то це буде вже відображено або легко відслідкувати. Акти законодавства не видаляються після втрати ними чинності. Строк набрання чинності актами законодавства в залежності від виду встановлюється безпосередньо цими ж актами законодавства, що набирають чинність, або в день їх прийняття, або з дня їх офіційного оприлюднення, або з дня їх підписання і реєстрації.  

2. Концепція культурних цінностей. Об’єкти, що підпадають під охорону культурних цінностей. 

Дія Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» поширюється на всі культурні цінності. Термін «культурні цінності» визначено у цьому Законі (стаття 1). Культурними цінностями є об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України, а саме: 

оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, художні композиції та монтажі з будь-яких матеріалів, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва; 

предмети, пов’язані зі сторичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки і культури, а також такі, що стосуються життя та діяльності видатних діячів держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва; 

предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок; 

складові частини та фрагменти архітектурних, історичних, художніх пам’яток і пам’яток монументального мистецтва; 

старовинні книги та інші видання, що становлять історичну, художню, наукову та літературну цінність, окремо чи в колекції; 

манускрипти та інкунабули, стародруки, архівні документи, включаючи кіно- , фото- і фотодокументи, окремо чи в колекції; унікальні та рідкісні музичні інструменти; 

різноманітні види зброї, що має художню, історичну, етнографічну та наукову цінність; рідкісні поштові марки, інші філателістичні матеріали, окремо чи в колекції; рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування; 

зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчальновиховну або естетичну цінність; 

рідкісні колекції та зразки флори і фауни, мінералогії, анатомії та палеонтології. 

Відповідно до Закону України «Про музеї та музейну справу» всі музейні предмети державної і недержавної частини Музейного фонду України є культурними цінностями. 

Згідно з Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» всі документи Національного архівного фонду України є культурними цінностями.

Законом України 27 січня 1995 року № 32/95-ВР «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (набрав чинності 14.02.1995) передбачається, що бібліотечний фонд національної бібліотеки України є культурними цінностями (цим Законом не передбачаються умови вивезення чи тимчасового вивезення культурних цінностей з бібліотечного фонду, але особливо цінні і рідкісні книги і документи вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання). 

Відповідно до Закону України від 18 березня 2004 року № 1626-IV «Про охорону археологічної спадщини» (статті 15, 18), що набрав чинності 27.04.2004, всі знахідки, одержані в результаті проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею та під водою, передаються до державної частини Музейного фонду України.

3. Заборона та дозвіл на експорт. 

а) Товари, які підпадають під загальну заборону експорту.

Частиною другою статті 13 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» встановлено заборону до вивезення культурних цінностей без свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України. Це свідоцтво є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України. 

Також, статтею 14 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачено, що вивезенню з України не підлягають: 

культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання; 

культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; 

культурні цінності, включені до Музейного фонду України. 

Такі культурні цінності можуть бути лише тимчасово вивезеними з території України (стаття 23) для: 

організації виставок;

проведення реставраційних робіт і наукових досліджень; 

у зв'язку з театральною, концертною та іншою артистичною діяльністю; 

в інших випадках, передбачених законодавством України. 

Культурні цінності, тимчасово вивезені з України і не повернуті в обумовлений угодою термін, вважаються незаконно вивезеними. 

Відповідно до статті 22 Закону України «Про музеї та музейну справу» вивезення за межі України музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, що належать до державної частини Музейного фонду України, та предметів музейного значення, що підлягають внесенню до державної частини Музейного фонду України, забороняється, крім випадків тимчасового їх перебування за кордоном для експонування на виставках, реставрації або проведення наукової експертизи на підставі свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей відповідно до Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» та за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму.  

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» вивезення з території України документів Національного архівного фонду забороняється, крім випадків тимчасового їх експонування, наукової експертизи або реставрації за кордоном. Вивезення за межі території України копій документів Національного архівного фонду та витягів з цих документів, зроблених у встановленому законом порядку і засвідчених власником документів або уповноваженою ним особою, вільно здійснюється власником зазначених копій та витягів або уповноваженою ним особою. Вивезення копій документів, що містять відомості, віднесені до державної та іншої передбаченої законом таємниці, а також витягів з цих документів забороняється. 

В Україні культурна цінність предмета не обмежується часовими і не вимірюється кількісними чи вартісними показниками. Вік предмета не розкриває культурну цінність предмета, а є лише одним з багатьох показників для встановлення експертом культурної цінності предмета. Для встановлення культурної цінності предмета має бути їх історичний контекст, значення для науки, культури чи етносу. Тиражність також є лише одним із багатьох показників, за якими експерти визначають культурну цінність деяких предметів і безпосередньо лише за цим показником не встановлюють культурну цінність предмета. Вартість предмета залежить від його культурної цінності, а не навпаки. Вартість предмета є суб’єктивним показником чи орієнтовною відповідно до вартості аналогічних предметів, залежить від оцінки чи бажання власника продати за певну цінну певний предмет, що часто занижується для власних цілей або на публіку, або не завжди відповідає вагомості предмета для суспільства, нації чи світу. Може мати місце заниження ціни для проходження митного контролю та сплати митних платежів. 

Для забезпечення належного контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України діє низка заходів, а саме:

– проведення державної експертизи культурних цінностей; 

– видача дозвільного документа для вивезення або тимчасового вивезення культурних цінностей з території України; 

– декларування культурних цінностей лише за кодами групи 97 згідно з УКТЗЕД, тощо

Статтею 11 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачена державна експертиза культурних цінностей. Всі предмети, які мають ознаки культурних цінностей, підлягають цій експертизі при вивезені чи тимчасовому вивезені за межі митного кордону України. 

Міністерством культури та інформаційної політики України (МКІП) у 2023 році здійснено перегляд і доповнення переліку державних установ, закладів культури та інших організацій, яким надається право проведення державної експертизи культурних цінностей. До нього включено 153 експертні установи, розташовані у різних регіонах України (окрім тих, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях України), зокрема музеї, заповідники, бібліотеки, реставраційні центри, інститути археології, народознавства, політехнічний, експертно-криміналістичні центри, інститути судових експертиз, тощо. Будь-яка особа може звернутись до однієї з цих експертних установ і надати їй свої предмети, а за результатами такої експертизи отримати експертний висновок з поверненням предметів. Ця послуга платна, а розмір плати визначає кожна експертна установа самостійно та за економічно обґрунтованими показниками, встановленими підзаконними актами. Граничний строк видачі експертного висновку складає 30 календарних днів. Цей висновок не має строку дії і містить, зокрема, інформацію чи є, чи не є предмет культурною цінністю. Якщо у висновку експертизи вказано, що предмет не є культурною цінністю, то при вивезенні або тимчасовому вивезенні такого предмета декларант пред’являє митникам цей експертний висновок. Якщо у висновку експертизи вказано, що предмет є культурною цінністю, то заявник має звернутись до МКІП для отримання свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України (в Україні діє лише ця експортна ліцензія і видається лише МКІП як громадянам, так і юридичним особам, у тому числі музеям, іншим). Видача такого свідоцтва є безоплатною послугою, яку можна отримати засобами електронного зв’язку. Граничний строк видачі такого свідоцтва складає 30 календарних днів.  

У актах законодавства України усі культурні цінності прив’язуємо до кодів групи 97 згідно з УКТЗЕД для спрощення контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України, але враховуємо те, що є розбіжності з переліком, визначеним регламентом Ради (ЄС) № 116/2009 від 18 грудня 2008 року про експорт культурних товарів. Встановлено преференції для цієї групи, у тому числі Законом України «Про Митний тариф України» для товарів групи 97 згідно з УКТЗЕД передбачена ставка мита 0 %.

Принагідно інформуємо, що експертів зазначених експертних установ за потреби декларанти або митні органи також залучають до проведення митної експертизи при ввезенні на митну територію України предметів, що мають ознаки культурних цінностей. Зокрема, для громадян, які ввозять в Україну культурні цінності, задекларовані за кодом групи 97 згідно з УКТЗЕД та виготовлені 50 і більше років тому, звільняються від оподаткування митними платежами. 

Також, діє перелік сувенірних виробів, предметів культурного і ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл (тобто свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України) Державної служби контролю (нині це МКІП) не потрібен (додаток 1 до зазначеної вище Інструкції).  

До цього Переліку входять: 

1. Культурні цінності, що тимчасово ввезені в Україну, за наявності митної декларації, оформленої в установленому порядку під час ввезення (пересилання) в Україну цих цінностей. 

2. Твори сучасного мистецтва, предмети народних художніх промислів, сувеніри, придбані в торговельній мережі. 

3. Живопис, пластика малих форм, авторська графіка, гобелени, вироби декоративно-ужиткового мистецтва з кераміки, фарфору, фаянсу, скла, дерева, металу, текстилю та інших матеріалів, створені після 1950 року.

4. Вітчизняні та зарубіжні предмети побуту масового і серійного виробництва, створені після 1950 року, у т. ч.: 

меблі (окремі предмети та гарнітури); килими фабричного та ручного виготовлення, килимові та текстильні вироби різних видів; 

предмети костюма і деталі, які його доповнюють; 

посуд та інші ужиткові предмети із скла, кришталю, фарфору, фаянсу, кераміки, майоліки, дерева, пап’є-маше тощо; 

ювелірні вироби серійного та масового виробництва із недорогоцінних металів і напівдорогоцінних каменів; 

іграшки з каміння, соломки, металу, пластмаси. 

5. Сучасні предмети релігійного призначення різної конфесійної належності, виготовлені друкованим способом ікони, а також хрести, лампади, підсвічники й інші предмети релігійного призначення тиражного виробництва. 

6. Предмети техніки: 

автомобілі, мотоцикли, велосипеди та інші транспортні засоби, що не мають значної історичної цінності (під значною історичною цінністю транспортних засобів розуміють приналежність їх видатним особам, політичним діячам, участь у видатних подіях, ексклюзивні моделі, які не були в серійному виробництві або випущені у малій кількості, або ювілейні, або випущені до 1950 року і їх кількість в Україні не більше як два екземпляри); 

годинники (наручні, підлогові, настінні і т. п.), виготовлені після 1950 року; 

сучасні моделі літаків, автомобілів, кораблів та інших предметів техніки; 

патефони та платівки (починаючи з № 285 для платівок «МОНО» і з № 739 для платівок «СТЕРЕО»), виготовлені після 1960 року.

7. Твори друку, видані після 1945 року, у т. ч.: 

окремо видані твори, зібрання творів, збірки творів різних авторів, науково-популярна література, література для дітей; 

періодичні, нотні, картографічні, образотворчі видання, брошури, рекламні видання; видання, що вивозяться їх авторами; 

довідники для вступників до вищих навчальних закладів та однотомні мовні словники; 

сучасні репринтні та факсимільні видання; 

усі видання та інформація на будь-яких носіях, що відправляються державними бібліотеками, бібліотеками наукових товариств і громадських організацій, музеями відповідно до міжнародного книгообміну та міждержавного міжбібліотечного обміну; 

тиражована друкована графіка (репродукції, літографії, естампи, плакати, постери, афіші, календарі, листівки, конверти і т. п.), фотоальбоми і фотопродукція сувенірного призначення і т. п.

8. Музичні інструменти за наявності одного з документів: 

фабричний паспорт, торгова квитанція, чек, ярлик на інструменті тощо, виготовлені після 1950 року, у т. ч.: 

фабричні серійні вітчизняного та зарубіжного виробництва; 

механічні та електромузичні інструменти фабричного виробництва. 

9. Знаки поштової оплати України: поштові марки й блоки, марковані поштові конверти й марковані поштові картки (художні й стандартні), видані після 1991 року. 

10. Особисті нагороди у разі переїзду громадян на постійне місце проживання до інших держав при наявності орденських книжок або нагородних посвідчень (вивезення громадянами, які переїжджають на постійне місце проживання до іншої держави, нагород, що залишилися від померлих батьків, можливе за умови подання документів, що підтверджують переїзд громадян на постійне місце проживання до іншої держави, свідоцтва про смерть, орденських книжок або нагородних посвідчень та документів, що підтверджують родинні зв’язки).

11. Державні нагороди України з дорогоцінних металів та/або дорогоцінного каміння, порядок вивезення яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. № 677. 

12. Значки, пам’ятні знаки, настільні медалі, ювілейні та пам’ятні монети, банкноти, які не є засобом платежу (крім вітчизняних та зарубіжних монет із дорогоцінних і недорогоцінних металів, паперових грошових знаків до 1960 р. включно). 

Цей Перелік діє від 26 липня 2002 року і потребує актуалізації. 

Митні органи не пропускають товари, які декларанти декларують як такі, що належать до категорій з цього Переліку, а митні органи фізично ці предмети не можуть ідентифікувати із задекларованою інформацією, тоді митні органи надають декларанту рекомендацію звернутись для проведення державної експертизи культурних цінностей, яка забезпечує ідентифікацію таких предметів і встановлює чи є предмет культурною цінністю чи ні. 

Також, якщо за результатами державної експертизи культурних цінностей встановлено, що заявлені смичковий музичний інструмент та/або смичок не є культурними цінностями, то на заміну експертного висновка заявник за його побажанням може отримати паспорт на смичковий музичний інструмент і/або паспорт на смичок. Паспорти поки-що є лише на такий вид музичних інструментів і на які не має ніяких ярликів чи фабричних паспортів. Ці паспорти запроваджено у 2003 році (нові форми цих паспортів встановлені у 2017 році) для музикантів та дитячих шкіл, які постійно беруть участь у концертній діяльності за кордоном.

b) Кримінальна відповідальність за порушення.

Окрім, передбачених Митним кодексом України відповідальностей за порушення митних правил статтею 201 Кримінального кодексу України встановлена відповідальність за контрабанду культурних цінностей, тобто переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, що карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 

При цьому під переміщенням через митний кордон України предметів контрабанди поза митним контролем слід розуміти умисне переміщення предметів контрабанди поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей або переміщення предметів контрабанди з незаконним звільненням від митного контролю. 

Під переміщенням через митний кордон України предметів контрабанди з приховуванням від митного контролю слід розуміти умисне переміщення предметів контрабанди з використанням спеціально виготовлених схованок (тайників) та інших засобів чи способів, що утруднюють їх виявлення, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням до митного органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять завідомо неправдиві відомості, що підлягають обов’язковому декларуванню відповідно до законодавства з питань митної справи, та якщо зазначені документи та відомості необхідні для визначення розміру належних до сплати митних платежів та/або для підтвердження дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.  

4. Контакти та оформлення дозволу на вивезення. 

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України видає Міністерство культури та інформаційної політики України:

вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601, 

тел./факс: (044) 234-70-48, тел. (044) 235-23-78, (044) 235-21-80 

е-mail: [email protected], [email protected], 

консультації за тел.: (044) 272-48-08

Порядок оформлення цього свідоцтва розміщений на вебсайті МКІП у рубриці «Діяльність/Культурна спадщина/Вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей/Вивезення культурних цінностей».

Також, інформація про послугу з видачі такого свідоцтва доступна для громадян через засоби вебпорталу «Гід з державних послуг». 

Контроль за переміщенням культурних цінностей у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюють митні органи, контактна інформація яких розміщена на вебсайті Державної митної служби України. У пунктах пропуску через державний кордон України діють інформаційні центри. 

b) Процес та вартіість отримання дозволу.

 Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України видає МКІП безоплатно. Граничний строк видачі такого свідоцтва складає 30 календарних днів