Посол України у ФРН: Санкції проти Росії необхідно зберегти
Посол Андрій Мельник впевнений у тому, що вже незабаром в Україні будуть впроваджені усі необхідні реформи. Фото: Посольство України у ФРН
Оснабрюк. У четвер міністри закордонних справ Німеччини, Франції, Росії та України зустрічаються в Парижі, аби обговорити ситуацію з бойовими діями на Сході України. У інтерв’ю нашому виданню Андрій Мельник, Посол України у ФРН, розповідає про конфлікт з Росією, урядову кризу та реформи, які необхідно терміново впровадити.
Пане Мельник, рік тому був підписаний другий Мінський договір. Здавалося б, на Сході України врешті мав би бути встановлений спокій, та все ж бої продовжуються і люди все ще гинуть. Цей договір взагалі хоч щось змінив?
Договір був важливим у тому сенсі, аби зупинити повномасштабне розгортання війни. І звісно, велика заслуга пані Меркель полягає в тому, що вона виступила за нього. У Мінських домовленостей все ще є шанс, проте ключ до розв’язання конфлікту лежить як і раніше саме у Москві. Лиш одне слово президента Путіна і мир буде відновлено. На зустрічі міністрів закордонних справ ми обговорюватимемо можливість подальшого збереження тиску на Росію.
Наскільки великі сподівання Ви покладаєте на те, що мир на Сході буде встановлено?
Надія, звісно, є. Політика може багато чого зробити, аби не лише встановити режим тиші, а й домогтися тривалого миру. Це можна зреалізувати лише шляхом дипломатичних переговорів. І от саме для цього нам так потрібно зберігати і надалі ті економічні санкції, що були накладені на Росію.
Проте за останні кілька місяців значна кількість політиків виявила ініціативу покласти кінець санкціям, у Німеччині таку позицію представляють Зігмар Габріель та Горст Зеєгофер. Як Ви можете це прокоментувати?
Побоювання і сумніви економічного сектору цілком зрозумілі, Україна теж страждає від цих санкцій і навіть у більших масштабах, оскільки перед початком війни Росія була нашим головним торговим партнером. Але альтернативи їм не існує. Ніхто з самого початку не хотів збройного розв’язання цього конфлікту. Єдиний спосіб, який взагалі передбачений міжнародним правом в такому випадку, це накладання санкцій. Проте вони дають ефект тільки через певний проміжок часу. Не можна очікувати, що всього лиш через один рік можна досягти результатів. У випадку з Іраном процес тривав більше ніж десятиріччя, перш ніж вдалось дійти до згоди. Необхідно запастися терпінням.
Хіба Україна взагалі має стільки часу враховуючи гуманітарну ситуацію на Сході?
Звісно, часу у нас не так багато, саме тому ми б’ємось, щоб якомога швидше покласти цьому край. Але те, наскільки успішними були санкції, ми зможемо побачити тільки у середньостроковій перспективі. Нам просто не залишається нічого іншого.
Що може зробити Україна для того, аби закінчити цей конфлікт?
Ми готові невідкладно втілювати всі ті кроки, які зобов’язались виконати у Мінську. В першу чергу це вибори, які повинні відбутися на окупованій території, по-друге, це конституційна реформа, яка закріпить за Донецькою та Луганською областями особливий статус, що вже було вирішено у парламенті. Згідно Мінського договору сепаратисти повинні погодитися з законом про вибори і саме на цьому етапі у нас виникають труднощі ось уже майже рік. Ми хотіли б швидко провести місцеві вибори, оскільки від цього залежать подальші важливі кроки, як наприклад, виведення російських військ з Донбасу та передача контролю за кордоном Україні. Але до тих пір, поки щоденно лунають постріли, це було б просто нахабством вимагати у людей іти на голосування під ракетним обстрілом.
Сама Україна уже чітко продемонструвала свою готовність до реформ. Але натомість політична верхівка просто розпадається. Недавно прем’єр-міністр Арсеній Яценюк подолав вотум недовіри, та його стосунки з главою держави Петром Порошенком розхитані. Як же можливо впроваджувати такі суттєві реформи, враховуючи весь цей політичний хаос?
Внутрішньополітична ситуація і справді доволі серйозна, але не треба драматизувати. Розпад коаліції продемонстрував, наскільки масивним ще є спротив старих структур відносно реформ. Та я переконаний, що уже скоро буде сформована нова, орієнтована на реформи, коаліція. У парламенті знайдеться багато сил, які будуть спроможні продовжити, взятий на реформування країни, курс.
Які ж з цих реформ мають особливу вагу?
Перше місце займає боротьба з корупцією. Необхідно докорінно реформувати прокуратуру, те ж саме стосується і системи судочинства. Ті зміни, які уже відбулись за цей час, це більше ніж було зроблено за попередні 23 роки, та все одно цього недостатньо. Судова влада повинна повернути собі довіру населення. Ось це і є першочергові на цей рік завдання.
Через неймовірну корупцію у країні МВФ погрожує припинити надання кредитів. Чи спроможна Україна вижити без зовнішньої допомоги?
Безумовно. У нас неймовірна кількість природних ресурсів, розвинена індустрія, та перш за все високий людський потенціал - громадянське суспільство, що готове діяти. Україна спроможна не тільки вижити без міжнародної підтримки, а й дати додатковий імпульс для зростання світової економіки. Наразі ситуація дійсно складна, тому ми залежимо від співпраці з МВФ. Але ця допомога не повинна і не буде ні в якому разі заміняти власні зусилля. Згідно прогнозів уже в цьому році Україна може відчути невелике зростання.
Два роки тому Росія анексувала Крим. Яке зараз становище населення на півострові?
Справи у людей, однозначно, не покращились після анексії. Крим був частиною України, а це означає, що він повністю залежав від решти країни і в першу чергу ми говоримо про енергозабезпечення та водопостачання, проте так само важливим є і транспортне сполучення. Тепер же люди на собі відчули, що все це було відокремлено штучно. До того ж на півострові регулярно фіксуються випадки порушення прав людини. Велика українська меншина, яка складає одну четверту всього населення Криму, дискримінується: у них не лишилось більше жодної школи. Активістів переслідують, чиняться перешкоди у підведенні звітності. Наприклад, нещодавно український режисер Олег Сенцов під час просто таки кафкіанського показового суду був звинувачений у тероризмі засуджений до 20 років ув’язнення. Минулого тижня росіяни перевезли його в Сибір. Усе в найкращих традиціях сталінського терору. Кримські татари теж піддаються дискримінації. І зважаючи на все це, ми і далі стверджуємо, що Крим не зійшов з нашого порядку денного. Ми закликаємо німецький уряд розпочати переговорний процес, аби в першу чергу з’ясувати питання порушення прав людини та забезпечення населення, адже це все ще наші громадяни, і,звісно, обговорити процес реінтеграції.
Як високо Ви оцінюєте шанси Криму коли-небудь повернутися в склад України?
Ані Україна, ані Захід не визнають цієї анексії. А це означає, що санкції проти Росії і далі зберігатимуться. Крапка. Через це ситуація погіршиться: закордонне інвестування неможливе, ускладнюється зовнішня торгівля, туризм, основна стаття доходів населення Криму, уже на стадії занепаду. Тільки самих українців щороку приїздило на півострів 4-5 мільйонів. Тепер уже ні. Жоден німецький круїзний лайнер не має права заходити в порт в Криму. Саме тому ми і віримо в те, що шанси на повернення півострову все ж є. Треба лише набратися терпіння.
Яку оцінку Ви б дали діям Росії у сирійському конфлікті?
Те, що зараз відбувається у Сирії, нагадує ситуацію, яку ми рік тому переживали на Сході України. Був укладений договір про перемир’я, після якого Росія ще активніше продовжила ведення бойових дій і після припинення вогню захопила один з важливих транспортних вузлів – Дебальцеве. Розгортання схожого сценарію можливе також і у Сирії: чим голосніше кричать про укладення миру, тим більша можливість подальшої ескалації конфлікту.