Крим - півострів страху та переслідування

Андрій Мельник, Посол України в Німеччині

 

Два роки вже минуло з дня анексії півострова Крим Росією. На даний момент, ситуація здається парадоксальною: з одного боку, міжнародна спільнота одноголосно обурена віроломною окупацією суверенної частини України, що є прямим порушенням норм міжнародного права. Таким чином, status quo території ніколи не зможе бути визнаним.  Зокрема, Федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркаль влучно називає речі своїми іменами, чітко окреслюючи дії Росії щодо анексії як “злочинні”.

З іношого боку, сьогодні ми бачимо, що Німеччина вже поставила всі крапки над “і” стосовно питання  “Крим”. Німці виключають можливіть відновлення територіальної єдності України, вважаючи її повністю нереалістичною з точки зору розподілу політичних сил. Путін ніколи не віддасть Крим. Для деяких цей аргумент звучить досить переконливо. Тим паче, не варто забувати про досвід Німеччини: напередодні падіння Берлінської стіни люди ледве могли повірити, що колись настане день воз’єднання. І що ми бачимо? Колишнє диво стало перетворилось у реальність. Можна навести як мінімум п’ять доводів, чому ми ні в якому разі не маємо забувати про Крим. До того ж, саме тому Німеччини має взяти до уваги зростаючу Кризу на півострові як вектор зовнішньої політики, що до цього часу не набув досить важливого значення.

 

1)    Півострів залишається повністю залежним від континентальної України: водо-, енергопостачання, транспортній зв’зок, торгівля. Окупаційні сили Росії мають взяти це до відома. Не дивлячись на гучні заклики та новий підводний кабель, вони не в змозі забезпечити електроенергією приватні будівлі та підприємства. У Криму оселилась темрява: як у переносному, так і у прямому значенні. Струм може постачатися лише за певним графіком. Такого “нового життя” мешканці Криму ніяк не очікували. Теоретично заплановане проведення зв’язку через Керченську протоку (орієнтована вартість якого 8 млрд. євро) залишається надто ілюзорним, бо економіка Росії зараз переживає не найкращі часи.

2)    Кризове становище економіки в Криму буде тільки погіршуватись. Санкції Заходу проти Росії унеможливлюють надходження іноземних інвестицій. Через неоднозначний юридичний статус півострова Москва також не дуже поспішає доставати кошти із власної кишені. На даний момент, Кремль докладає зусилля лише для того, щоб забезпечити мінімальні умови для проживання на півострові та придушити масові протести.  Становище із зовнішньою торгівлею залишається неймовірно напруженим. Туризм, як основне джерело прибутку, занепадає повною мірою. Для іноземних громадян  залишається проблемою потрапити на півострів з боку Москви. У Києві подібні дії вважаються офіційно нелегальними та призводять до переслідування. Жодне німецьке судно не має права заходити у порт Криму. Жодній літак из ЄС не має права портапити на територію - статус Криму залишається No-go-area.

3)    Російська влада розпочала масову мілітарізацію суспільства. Загальний контингент на даний момент зріс із 12.500 до 32.000. Загалом, Крим перетворюється на заборонену зону. Ми також не можемо виключати можливість розміщення зброї на півострові. Таким чином, і без того досить хитка ситуація з безпеки у Чорному морі дестабілізується значною мірою.

4)    Росія усвідомлено привласнила та розграбувала територіальну частину України. Приблизна оцінка збитків завданих українським підприємнствам внаслідок експропріації становить 30 млрд євро, не беручи до уваги мінеральні ресурси та потенційні прибутки, що було втрачено. До того ж, власність приватних підприємнитств перебуває у стані конфіскації. Багато з власників уже звернулись за допомогою до іноземних судів задля конпенсації завданих збитків. Варто зазначити, що їх шанси на перемогу досить великі. Кінець кінцем, культурна спадщина Криму крок за кроком розграбовується.

5)    Становище із правами людини на півострові залишається катастрофічним та погіршується з кожним днем. На територіє панує атмосфера страху, пригнічення, переслідування, що підсилюється діями окупаційної влади через систематичну політику залякування. Такою була оцінка уповноваженого представника Місії Ради Європи з прав людини Жерарf Студмана, який у порядку виключення здійснив короткий візит на півострів у кінці січня цього року. Українські активісти зазнають переслідування та утисків. Аналогічною є ситуація із дискримінацією етнічного народу кримських татар.

            Саме так трагічно виглядає зараз реальна картина в Криму. Таким чином, Україна дуже сподівається, що Федеральний Уряд зможе визнати нагальну необхідність продовження політичних переговорів для того, щоб питання Криму було висено на обговорення у міжнародному форматі. Звичайно, ми залишаємось реалістами та не створюємо марних ілюзій стосовно швидкого воз’єднання. Тим не менш, уже зараз міжнародна спільнота має зайнятися вирішенням проблеми з півостровом Крим, інакше сьогоднішній конфлікт призведе до гострої усеохоплюючої кризи.

Behörden Spiegel,