Український посол закликає щодо надання Україні протитанкових озброєнь з метою стримування Росії від нападу.
ПИТАННЯ: Пане Посол, на сході України кожного дня стріляють, проте здається, що перемовини відносно вирішення конфлікту призупинені. Що послугувало причиною цього?
ВІДПОВІДЬ: У нас склалось враження, що Росія наразі взагалі не зацікавлена у мирному вирішенні конфлікту. Вочевидь, Кремль навмисно затягує цей процес та чекає на подальше поліпшення становища, щоб напором досягти свої геополітичні цілі в Україні.
ПИТАННЯ: Як може поліпшитись становище Росії?
ВІДПОВІДЬ: У деяких важливих країнах невдовзі пройдуть вибори, а саме у Франції та Німеччині. Ці дві країни відіграють ключову роль у переговорах щодо миру в Україні. На жаль, в обох країнах є шанс на обрання політичних сил, які демонструють прихильність Росії. І звісно, ми не можемо не згадати США, де передвиборча боротьба у самому розпалі. Росія зараз не відчуває великого тиску для виконання мінських домовленостей, наприклад, для відведення військ від лінії фронту або гарантії довгострокового перемир’я.
ПИТАННЯ: Чи міг би новий саміт знову запустити мирний процес?
ВІДПОВІДЬ: Можливо, буде проведено новий саміт, але що він зараз може змінити? Сама Німеччина залишається відносно стриманою, адже очевидно, що в Берліні немає відчуття того, що така зустріч могла б справді привести до позитивних зрушень. Переговори лише заради переговорів ні до чого не приведуть, навіть навпаки. Російська сторона може використати це як інструмент, щоб показати, що мирні перемовини все ж таки продовжуються. Але ж ніяких заходів при цьому не буде вжито.
ПИТАННЯ: Зараз здається, що всі дипломатичні сили зосереджені на Сирії. Чи ця війна перекриває конфлікт в Україні?
ВІДПОВІДЬ: Фактично так і є. Сирія піддається бомбардуванням більш жорстоким та лютим, ніж за часів Другої світової. Було б некоректно та навіть цинічно прямо порівнювати два конфлікти, але те, що наразі відбувається на сході Україні, так само жахливо, як і в Алеппо. Ми переживаємо на Донбасі таку саму війну, яка зараз кволо проходить, але все ж таки це війна, яка щоденно забирає життя. Проте ми не вважаємо, що ми зникли з радарів німецької зовнішньої політики. Федеральний канцлер Ангела Меркель особисто активно задіяна у мирному процесі. Лише один приклад: у 2015 р. голова уряду провела 36 телефонних розмов з Президентом України, включаючи формат з 3 або 4 сторонами за участі Путіна на Олланда. З початку року ця телефонна дипломатія невпинно продовжується. На жаль, це надзвичайно тяжка робота, яка не завжди супроводжується бажаними результатами. Все ж ми не можемо забувати, що коріння конфліктів на сході України та в Сирії простягається з одного місця. В обох випадках Москва є рушійною нищівною силою. Причиною обох конфліктів є одна особа, а саме Путін, який керує головними акторами як шаховими фігурами.
ПИТАННЯ: Як Ви розумієте в обох випадках пасивність Заходу?
ВІДПОВІДЬ: Усі просто мають страх перед ескалацією, насправді великим конфліктом і військовим протистоянням ядерних держав Росії та США. Цей страх впливає також і на політиків, які в цій ситуації надзвичайно обережні, не роблять помилкових ходів та не хочуть провокувати Росію.
ПИТАННЯ: Судячи з цих слів, Ви дуже розчаровані. Що Ви очікуєте від Заходу?
ВІДПОВІДЬ: Я бажаю, щоб не тільки велися відверті розмови, але й ці чіткі слова втілювались у конкретні дії. Розглянемо, наприклад, звіт про збиття над Україною пасажирського літака рейсу MH17. Результати ясно та однозначно вказують на Росію, проте, на жаль, у Німеччині не було на це жодної реакції. Це означає, що у міністерстві закордонних справ чекають на остаточні результати слідства. Це вірно, проте про політичну відповідальність Москви можна говорити вже сьогодні. Відомо, звідки були привезені ракети, що збили літак, як і те, що вони були запущені з території, яка знаходилась під контролем Росії. Висновки очевидні. Було б логічним негайне посилення санкцій проти Кремля, який, до речі, перешкоджає всім розслідуванням міжнародних організацій. Санкції могли б, наприклад, включити внесення до переліку небажаних осіб російських політиків та військових високого рангу.
ПИТАННЯ: Ви сказали, що всі бояться поглиблення конфлікту. На скільки велика небезпека ескалації?
ВІДПОВІДЬ: Насправді, небезпека дуже велика. Росія могла б в будь-який час спробувати розширити окуповані території, щоб встановити сухопутний зв'язок з Кримом, який був анексований всупереч міжнародному праву. На кордоні з Україною та в окупованих районах стаціонуються близько 100 000 солдат, з яких 40 000 в Криму. Регулярні російські війська розташовано також на Донбасі. Росія може провести наступальну операцію в будь-який час. Але в Німеччині вкотре повторюють, що можливість ескалації невелика, і Путін до цього не готов. Ми бачимо це по-іншому.
ПИТАННЯ: Що на Вашу думку могло би стримати Росію від нападу?
ВІДПОВІДЬ: Питання, яке собі ставить Кремль, полягає в тому, наскільки висока ціна. Чим більша для Росії небезпека втрат, тим нижча небезпека війни. Логіка проста. Україна має утримувати цю ціну на високому рівні. Це означає, що ми маємо бути в змозі відповідно захиститись у випадку нового масованого наступу. Проте ми навряд зможемо це зробити своїми силами, ми потребуємо для цього не тільки символічної, але і практичної зовнішньої підтримки, зокрема від Німеччини.
ПИТАННЯ: Тобто Україна хоче отримати зброю від Заходу?
ВІДПОВІДЬ: Так! Але нам не потрібна зброя для наступу, ми хочемо лише мати можливість захищатись. Наприклад, ми потребуємо сучасну противотанкову зброю і зенітно-ракетні комплекси. Якщо б Путін знав, що Україна має в розпорядженні таку захисну зброю, це могло б підвищити рівень безпеки в нашій країни, а також запобігти ризику війни в Європі. Через це ми маємо надію, що федеральний уряд це визнає та буде відповідно до цього вести переговори.