15 жовтня 2016
Frankfurter allgemeine Zeitung
Кінець маскараду
Війна на сході України лютує далі. Мирний процес призупинено через скриті наміри Путіна. Ми не можемо повторити помилку дворічної давності.
Незважаючи на перемир’я перед початком нового навчального року, впродовж цього невеликого відрізку часу, півтора місяці, у боях із російськими «зеленими чоловічками» та їх найманцями на Донбасі було вбито 19 моїх солдат та більше сотні поранено. Зафіксовано більше 800 обстрілів російською стороною, з них понад 500 вже цього місяця. Війна лютує і надалі, та вже наведено численні докази того, що мінському процесу перешкоджає постійний російський маскарад. Настав час змінити наше ставлення до намірів Росії, адже вони є загрозою не тільки для України, але і для безпеки та стабільності Європи.
Ще кілька років тому я не міг уявити, що Росія колись змогла би розпочати агресивні дії проти мирного сусіда, яким колись була Україна. Також після російської військової кампанії в Грузії багато хто ще сподівався на повернення Кремля до післявоєнного порядку, який базується на законах, а не насиллі.
Росія намагається повторити кримський сценарій на Донбасі
Тоді я відносився до числа тих, хто так вважав, проте моє теперішнє сприйняття сьогоднішньої Росії змінилось одразу після того, як Кремль наказав анексувати Крим та захопив схід моєї країни. Він також оркестрував маскарад «зелених чоловічків» на півострові та прокрався на Донбас, стверджуючи: «Нас там немає».
Правда стала зрозумілою, коли президент Путін особисто визнав, що в Криму поруч із виборцями знаходилися військові, які нібито забезпечували їх захист під час так званого референдуму. Очевидно, що ці солдати повинні були захищати не виборців, а голосування та його фальшивий результат. Чи не схоже, що Росія зараз намагається повторити цей сценарій на Донбасі, вимагаючи політичного рішення та проведення місцевих виборів до здійснення будь-яких інших кроків? Хіба не ясно, що проросійські найманці перебувають на Донбасі для того, щоб ще одна частина української території стала жертвою агресії Кремля? Або хтось до сих пір вірить, що там немає російських солдатів?
Кремль заперечує свою причетність
Ми не повинні знову потрапити в пастку пустих обіцянок Кремля. Вони такі ж отруйні, як і його маніпуляції. За даними українських спецслужб на Донбасі знаходяться понад 700 російських танків, більше ніж 1250 артилерійських систем, понад 1000 бронетранспортерів і більше 300 реактивних систем залпового вогню. Проросійські бійці мають в розпорядженні буквально більше танків та реактивних систем залпового вогню, ніж німецький Бундесвер.
Втім, ці відомості не зупиняють Кремль від заперечення своєї присутності на цих територіях, як це було і в Криму. Без Росії там би не могло бути такого величезного військового потенціалу. Вони прийшли до моєї країни без запрошення з метою залякування та вбивства. Вони будуть проливати кров Донбасу (та України) стільки, скільки цього буде бажати їх господар.
Росія обдурює західну громадськість
Недавно в Нідерландах були опубліковані перші результати міжнародного розслідування щодо збиття MH17. Трагедія, що призвела до втрати 298 невинних життів, серед яких 80 дітей, відбулася в 2014 році в повітряному просторі над Донбасом, поза контролем української влади. Російська машина дезінформації вміє продукувати тонни фіктивних теорій для обману розслідування та західної громадськості - від українського штурмовика Су-25, що, ймовірно, збив літак, до українських, а не російських зенітних ракет.
Сумлінне та всебічне розслідування тепер довело, що це була російська ракета, випущена з російської системи "Бук", яку було доставлено до України з Росії і одразу після шокуючого злочину туди повернуто. Чи чув хтось висловлення жалю з того боку після оприлюднення результатів розслідування, крім протесту проти "політично вмотивованих" результатів та виклику посла Нідерландів в Москві?
Справжні наміри Росії
Вкрай важливо, що розслідування щодо МH17 довело, що "Бук" було перевезено через неконтрольовану ділянку українського кордону з Росією. Цей факт підтверджує виняткову важливість прикордонного контролю для всеосяжного врегулювання ситуації на Донбасі, на чому вже давно наполягає Україна. Яка ще російська зброя може таким шляхом потрапити непоміченою українською владою та міжнародними спостерігачами в Україну? Чи Росія запобігає повному доступу моніторингової місії ОБСЄ до нашого кордону та території Донбасу не через те, щоб забезпечити канали постачання військової техніки та людського ресурсу?
Ми повинні, нарешті, перестати бути такими наївними щодо істинних намірів Росії, якими ми були в 2008 році та ще в 2014/2015 роках. Вона не має жодного бажання припинити агресію, якщо ми її не зупинимо разом. Шахрайство та маніпуляції діють лише тоді, коли не вистачає солідарності та завбачливості. Саме тому ці обидві якості, а також санкції потрібні нам до моменту відновлення суверенітету та територіальної цінності України. Вони втримують Росію за столом переговорів та запобігають появі ще більшої кількості людських жертв.
Ми всі повинні докласти максимум зусиль, щоб поступово викрити маскарад Росії всюди, де це можливо, - будь то на Донбасі чи в Алеппо. Так ми все ж можемо спробувати змусити Росію поважати післявоєнний порядок. Донбас може стати прикладом того, як ми припинимо закривати очі на маскарад російської агресії в Україні та таким чином перешкодимо її поширенню на весь світ.