Українець Андрій Мельник обіймає посаду Посла України у ФРН з грудня 2014 року. На запрошення спілки «Вільна Україна» він завітав до м. Брауншвайг і відповів на запитання наших читачів. Дірк Брайфогель виступив модератором розмови і поклав її на папір.

Редакція: пане Мельник, які якості повинна мати людина, аби стати послом?

Формально існує кілька вимог, які повинні бути дотримані. Наприклад, володіння двома іноземними мовами. Інші якості офіційно не прописані, втім мають бути в наявності. Потрібно бути комунікабельним, динамічним і гнучким. Важливим є і життєвий досвід. Втім, поруч з красномовністю треба вміти чути інших.

Клаус Райсдорф: Як Ви розглядаєте ситуацію на Сході України, де, як стверджують, щодня гинуть люди.

Це правда, небезпечний конфлікт триває, навіть, якщо увага громадськості до нього вщухла з огляду на страшні події в Алеппо. Ми, українці, щодня переживаємо наше власне, українське Алеппо. Єдина відмінність полягає в тому, що не застосовується бомбардування з повітря. Мільйон людей живе і страждає на територіях, наближених до контактної лінії з окупованими територіями на сході, серед них – 150 тис. дітей.

Внаслідок семи хвиль мобілізації близько 200 тис. осіб було покликано до лав військових. Рівень руйнації через ракетні обстріли, важку артилерію і танки подібний до рівня в Сирії. Стріляють щодня. Щодня є загиблі. Ця гібридна війна триває упродовж років. Це – гірка реальність.

Райсдорф: Мінські домовленості взагалі ще діють?

Угода 2015 р. залишається єдиною договірною базою. Найголовніше полягає в тому, що там стоїть особистий підпис Путіна. На неї можна посилатися. Це – компроміс, яким жоден не може бути остаточно задоволений. Втім ця угода запобігла ще більшому кровопролиттю. І, допоки Мінськ діє, є надія, що війна не пошириться. Цього не можна недооцінювати. Це я кажу всім тим, хто виступає за нові переговори. Чого на сьогодні бракує, і тут існують різні думки, це визначення чіткої послідовності кроків з імплементації тих пунктів, про які домовлено.

Райсдорф: Але ж і Україна порушує режим припинення вогню. Чи я не маю рацію?

Росіянам вдалося на підґрунті Мінську створити таку ситуацію, аби можна було обвинувачувати обидві сторони у недотриманні режиму припинення вогню. Україну щоночі обстрілюють приблизно 100 разів. Колись країна вимушена реагувати і захищати власне населення. Кожна така реакція з нашого боку вважається порушенням договору. Вирішити проблему можна лише у один спосіб, і тут я звертаюся до Федерального уряду як посередника у цьому конфлікті, якщо частіше здійснювати моніторинг, хто нападає, а хто захищається. Ця війна – і це є зрештою метою Росії – є гібридною війною, у якій вдаються до дуже підступних речей.

Леонард Хазельхун: Путін оголосив про визнання паспортів т. зв. ДНР і ЛНР – це іде врозріз з угодою. Якою має бути реакція?

Ця новина здивувала нас, українців і німців, у ході Мюнхенської конференції безпеки. Втім було б наївним вважати, що міністр закордонних справ РФ Лавров нічого про це не знав. Це було свідомою провокацією, аби показати, хто смикає за мотузки. І в цьому сенсі ми теж очікуємо від Федерального уряду не лише чіткої позиції, а й жорсткіших дій щодо Москви. Якщо ти посередник і намагаєшся утримувати нейтралітет, ти ослаблюєш себе самого.

Хазельхун: Які можливості має світова спільнота, аби зупинити Росію?

Єдине, що маємо в наявності, це економічні санкції. Вони працюють. Про їх пом’якшення точилися дискусії, втім жоден не замислюється над тим, а що буде, якщо провокації поширюватимуться і далі, а рівень ескалації зростатиме. Я б дуже вітав, якби партнери набралися сміливості , і санкції було б поглиблено. Ця тема надто мало обговорюється, як на мене.

Алі Ідріс: Як Ви оцінюєте вибір президента Трампа? Ви очікуєте зміни американської політики щодо Путіна?

Дональд Трамп багато кому незрозумілий. Зарано говорити про позицію американців у цьому конфлікті. Перші розмови, які вів мій президент з Трампом, можна оцінювати з обережним оптимізмом. Ми не хочемо думати, що Трамп дасть Путіну карт-бланш, допустивши у такий спосіб безвідповідальні дії. Для українців є очевидним: існує угода, і вона діє вже два роки. Це – Мінські домовленості. Ми не можемо виключати, що за нашими спинами відбудеться оборудка між Росією і США. І до цього краще бути готовим.

Ясмін Хауншільд: Однак лінія конфлікту присутня і всередині населення. Чи не потрібне в цьому сенсі якесь внутрішньоукраїнське рішення? Що Ви думаєте з приводу надання більш широких повноважень автономним регіонам?

Картинка про те, що одна частина України відокремилася від України, є продуктом російської пропаганди. Однак вона не відповідає дійсності. Це – казка. На сході України за всю історію незалежності не існувало жодного політичного руху, який би з транспарантами виступав за таке. Причина дуже проста: Київ завжди фінансово підтримував регіон Донбас, а не навпаки, як це стверджує російська сторона.

Хауншільд: Хіба не ЄС зі своєю угодою про асоціацію і метою запровадження, наприклад, ринкової лібералізації, поставив Україну у таке складне становище?

Ні, тому що найголовнішим торговельним партнером районів Донецьку і Луганську була не Росія, а ЄС, Туреччина і лише на третьому місці – Росія. Це можна перевірити. І той факт, що там переважно розмовляють російською мовою, ніколи не був перешкодою. Я народився на заході України, але російська – моя друга рідна мова. На сході також ніколи не було більшості, яка б виступала проти членства в ЄС. Тобто, в нашому сприйнятті це – штучно спровокований Росією конфлікт. І це відчуття базується на фактах.

Ідріс: Наскільки Україна досі в змозі виконувати свої зобов’язання перед громадянами? Дехто говорить про розпад держави, адже ті речі, які означають для держави суверенітет, просто відсутні у країні…

Про розпад країни говорять тоді, коли ця країна не в змозі функціонувати як така. Таких ознак наразі не спостерігається. Минулого року ми могли констатувати зростання економіки. У нас – демократично обраний президент і парламент. Держава поважає права людини. У нас 2 млн. внутрішніх переселенців, які залишаються жити у прилеглих регіонах і не бажають залишати Україну, адже сподіваються одного дня повернутися додому. Я кожного з вас запрошую відвідати Київ. Люди живуть своїм життям і сидять в кафе. Коли ти там, важко повірити, що в цій країні вирує війна. Причина: люди впевнені в собі і не втрачають мужності.

Ідріс: Національна гордість українців якось пов’язана з цим?

Прагнення до волі живе в кожному українці. Воно чітко вкорінене в нашому ДНК. В історії українського народу було багато ситуацій, коли він не міг бути щасливим через неможливість вільно діяти і самовизначатися. Путін недооцінив це, коли спробував напасти на країну, в якій багато людей розмовляють російською. Урочиста зустріч з прапорцями не відбулася, і хрестовий похід зазнав провалу.

Хазельхун: Ви не почуваєтесь залишеними ЄС напризволяще?

Ні, хоча більше підтримки ніколи б не завадило. Ситуація, яка наразі склалася, є водночас такою, що спонукає країну до активізації внутрішньополітичних реформ, боротьби з корупцією, з чим тривалий час зволікали. Або ми виживемо, і зрештою це зробить нас сильнішими, або ми програємо в цій боротьбі. Ми несемо відповідальність за власну долю. Водночас ми вдячні нашим європейським друзям за підтримку.

Хауншільд: Якою могла б бути ця допомога?

Йдеться не про фінансову допомогу, а скоріш про посилення інституційне. Люди щоправда мають довіру, але держава завжди була хитким утворенням. І тому: аби зробити цю державу такою, яка дбає про своїх громадян, нам потрібен час і підтримка ззовні. Німеччина є яскравим прикладом того, як можна підтримати широкомасштабні реформи в Україні.

Braunschweiger Zeitung, Посол України у ФРН Андрій Мельник