Пане Посол, Федеральний уряд попереджений про російську пропаганду під час виборів до Бундестагу. Що би Ви могли, з вашим українським досвідом, нам порадити?
Мельник: Україна знаходиться впродовж багатьох років під сильним тиском російської пропаганди. Чи пригадуєте Ви випадок в Німеччині з Лізою? Такі випадки в Україні відбуваються щоденно. Саме тому Федеральному уряду Німеччини я можу тільки порекомендувати підготуватись до всіх можливих ситуацій. На жаль, ці невійськові напади бувають ще більш болючими і, на жаль, ефективнішими.
Що загрожує Німеччині під час виборів до Бундестагу?
Той, хто це хоче зрозуміти, може подивитись на Україну. Кібератаки на політичних діячів і штаб-кваритири партій, маніпуляції щодо російськомовного населення в Україні через соціальні засоби масової інформації або фейкові новини – все це - те, що потрібно взяти до уваги. В Німеччині живуть приблизно три мільйони російських німців, які мають німецьке громадянство. Вони можуть сильно вплинути на вибори, і цього не потрібно забувати.
Чи має уряд Німеччини цю проблему в перспективі?
Безумовно, так. Ще півроку тому, це було інакше. Ризик російського впливу на суспільне сприйняття грає незначну роль. Але сьогоднішня проблема всім відома – і це добре.
Вже через декілька тижнів в Україні відбудеться пісенний конкурс Євробачення. В ньому Росія не буде брати участі. Чи шкодуєте ви про відмову?
Так. Ми б були раді, якби Росія взяла участь. Саме тому ми запропонували всі можливі компроміси для вирішення цієї проблеми: наприклад, щоб Росія відправила іншого учасника. Також була дискусія про можливість підключення через відео-трансляцію. Але Росія не була зацікавлена в конструктивному рішенні цієї проблеми. Нам дуже прикро, що з цього суспільного і музичного фестивалю штучно і холоднокровно зробили яблуко розбрату.
Можливо був компроміс стосовно в’їзду кандидатки?
Теоретично одне виключення для в’їзду було б можливим. Але внутрішньополітична шкода була в цьому випадку занадто високою. Тоді сам концерт не був би в центрі увазі, а в центрі натомість - навмисно спровоковані масові заворушення. Іноді краще наполягати на власних принципах, а не спадати на нібито людські жести.
Які наслідки має ця відмова?
Атмосфера могла би бути трохи пригніченою. Це є трагічна реальність. Але ми віримо, що в кінці музика і мистецтво будуть в центрі уваги, а не політичні ігри, які нажаль стали частиною зовнішньої політики Росії.
Скоро буде третя річниця анексії Криму. Коли він буде знову належатиме до України?
Ми твердо переконані, що ми матимемо таку можливість. Але коли це буде, це вже важко сказати. Ми маємо перед очами об’єднання Німеччини. Об’єднання було довшим, ніж цього бажали самі німці. Але в кінці це стало можливим – непердбачувано, майже як диво.
Ви сподіваєтесь на диво?
Крим ніколи не повинен бути списаним. Ні. Ми повинні послідовно і невпинно працювати для реінтеграції. На що ми сподіваємось, так це на те, що Україна й надалі отримуватиме активну підтримку від наших західних партнерів, яку ми потребуємо. Особливо це стосується продовження санкцій проти Кремля. Що стосується конфлікту в східній частині України, так це мінські домовленості, які є єдиним рішенням. Крім того, якщо досягнені результати є малими: Зараз я не можу уявити іншого рішення, яке б включало росіян.
Чим стала анексія, як момент в українській історії?
Це була найбільша втрата довіри в історії України протягом років, або навіть десятиліть. Навіть коли Крим повернеться, примирення з Росією до нормальних стосунків потребуватиме зміни декількох поколінь.
Можна було передбачити анексію?
Ні, це було зовсім немислимо і особливо підступно, це як удар ножем в спину. Не було жодного сценарію, який би нас до цієї ситуації підготував.
Чому?
Напередодні анексії не було причин для цього кроку. Чорноморський флот Росії знаходився там десятиліттями за контрактом, а термін навіть був продовжений до 2024 року.
Була можливість попередити анексію?
Без спеціального політичного або навіть військового впливу великих сил, таких, як США і ЄС, - ні. Але тоді, так само як і зараз, ніхто не був готовий до війни. Україна і захід були зненацька збентежені Путіним. Цей крок, щоб нашу країну знищити або як мінімум дестабілізувати, він спланував ще за декілька років.
Чи є війна між Україною і Росією?
На жаль, де-факто це так.
Як змінилась Україна?
Фундаментально і сильно. Наша наївність вже давно пройшла. В Україні немає жодної людини, яку не зачепила війна.
Як саме?
Через те що, вона загубила роботу, квартиру, членів родини або друзів. Це стосується і мене особисто. Україна має маже 2 мільйони внутрішньо переміщених осіб, більше 10 тисяч людей були вбиті і десятки тисяч поранених. Саме тому суспільство чинить тиск, щоб якомога швидше отримати мир. Людські настрої наелектризовані – вони хочуть, щоб війна закінчилась. При цьому, як і раніше, Німеччина грає ключову роль.