Україна хоче позиціонувати себе як транспортна держава. Проте це обтяжує глибоко укорінена корупція на ринку, а також війна в Донбасі. Чому ж все таки країна є привабливою для інвесторів, пояснює міністр інфраструктури України Володимир Омелян в інтерв'ю OstContact.
Пане Омелян, які проекти є цікавими для іноземних інвесторів?
Омелян: Я виходжу з того, що у поточному році Hutchison Ports та інші судноплавні компанії прийшли у наші великі чорноморські порти. Це стало гігантським успіхом для України. Ми знову відкрили регіональні аеропорти і ввели у дію нову інфраструктуру. Також ми лібералізували ринок. До цього ми спрощуємо бюрократію і створюємо спеціальні умови для інвесторів для їхнього залучення. Результат: один із найважливіших лоукостів світу Ryanair заявив в цьому році, що компанія буде пропонувати рейси з України. Ми сподіваємося, що друга національна авіакомпанія закріпиться на ринку – поруч з Міжнародними Авіалініями України. Крім того, ми очікуємо, що ще одні економічно вигідні авіалінії оберуть наш ринок. Ключовим значенням для нас буде зміцнити стимул українських споживачів до польотів.
Що конкретно Ви плануєте робити? І як виглядає Ваш часовий план?
Омелян: На даним момент лише від 4 до 5 відсотків всього населення літає - із 43 мільйонів громадян. Ми хочемо підняти цю частину до 15- 20 відсотків, тобто максимально на одну п’яту всіх клієнтів. Уже зараз є величезний попит на ринку. Я думаю, що заходи уряду у зменшенні цін на квитки та тарифів на аеропорти приведуть до економічно вигідніших тарифів на квитки. Це повинно стимулювати Україну активніше подорожувати цими видами транспорту. Наша стратегія передбачає, що за 4 роки сьогоднішнє число пасажирів збільшиться – від 8 до 20 мільйонів за рік. В кінцевому рахунку це залежить від загального економічного розвитку. Для цього важливо, наскільки клієнти справді готові до польотів. Затримки, які можуть виникнути, є нормальним явищем. План розвитку інфраструктури німецьких колег, наприклад, тягнеться більше ніж 5 років. Німці говорять, що лише половина з того, можливо, буде реалізована.
Які проекти ще є?
Омелян: Ми розвинули стратегію підтримки електричних потягів. Для цього передбачено 15 років. Ми хочемо підтримати цю стратегію здебільшого через спеціальне законодавство та податкові пільги. Число електропотягів, які були зареєстровані у 2015 році, складало близько 400. Річна продукція повинна бути піднята до 50 відсотків. Хоча фактичне число не є високим у порівнянні з Європою, але ми все одно спостерігали суттєве зростання минулого року.
За площею Україна є найбільшою державою Європи (за виключенням Росії). Транспортна та логістична індустрія виробляє 9 відсотків від загального внутрішнього валового продукту. Теоретично країна могла би зайняти, за рахунок площі, вагоме місце у галузі. Але для цього дечого бракує. Які причини цього?
Омелян: Наше географічне положення у Європі є справді визначне. Ми пропонуємо хорошу мережу автобанів, автомобільних і залізних доріг, а також морських портів. Серед недоліків – надмірна бюрократія, складна митна і податкова системи і частково поганий стан нашої інфраструктури. Минулого року ми вклали більше, ніж 500 мільйонів євро у покращення транспортної структури. Цього року, за нашими підрахунками, буде ще додаткових 1,2 мільярди євро. Я сподіваюся, що ми подвоїмо цю суму ще раз у 2018 році.
Що ще Ви плануєте розпочати?
Омелян: Через війну з Росією ми створили новий транспортний коридор, який веде із західного кордону у Львові до Одеси на Чорному морі. Цей шлях продовжує транс’європейську систему, яка веде до Гданська. Окрім цього, ми розпочали реструктуризацію державної залізниці України «Укрзалізниця», яка є найбільшою транспортною мережею у країні. Через свої масштаби ця державна компанія є вирішальною для усього ринку транспорту. Важливим завданням для уряду залишається створення інтермодальної транспортної системи, у яку будуть інтегровані всі види транспорту. Я сподіваюся, що у наступному році ми зможемо відкрити нові колії. У 2016 ми відкрили маршрут, який веде до «старого шовкового шляху» і на південь. Тут Україна буде з’єднана з Китаєм через Азербайджан, Грузію, Каспійське море і Казахстан.
Повернемося до модернізації залізничних доріг, якими керує польський голова правління Войцей Бальчун – лише один із багатьох закордонних чиновників, які працюють в українському уряді. Чому?
Омелян: В принципі, ми не повинні гаяти часу і залучати компетентних закордонних консультантів та експертів, які це вже довели. Сюди належить і колишній польський міністр транспорту Славомір Новак, який з 2016 є головою нашого Державного агентства автомобільних доріг. Крім цього, варто згадати і генерального директора управління портів Райвиса Вецкаганса, який походить з Латвії. У випадку Бальчуна я не цілком задоволений. Процес реформування залізниць наразі призупинився. Ми очікували швидкого кроку вперед, який не наступив. Ми очікували, що буде введено багато нового. Але Бальчун працює у дуже складних умовах. Він був не прийнятий багатьма тими, з ким пов’язане підприємство. І він мусив піти на багато компромісів, що не є добре для голови правління. У такому великому концерні як залізниця, керівник повинен бути сильним. Я особисто багато пообіцяв собі щодо нього. На жаль цього не сталося. Звісно, це не є легко. Проте, співпраця з іноземцями у інших державних організаціях, агенціях чи підприємствах функціонує загалом добре.
У індексі корупції Україна знаходиться на 131 місці – разом із Росією та Казахстаном. Це є одна із найбільших проблем у країні. Як Ви боретеся з цим?
Омелян: Мій офіс і я напряму не зіштовхувалися із цією проблемою. Але справді, цього не можна заперечити. Багато державних установ, де корупція сильно проявляється, раніше працювали дуже неефективно. Відповідальних за це ми виставили за двері. Вони працювали дуже непрофесійно і займали посади лише з політичних причин, оскільки хтось цього хотів. Наприклад, для багатьох державні порти є свого роду дійною коровою, з якої кожен може отримати користь.
Як це працює у деталях?
Омелян: Тут є різні можливості. Хтось на підприємстві домовився, наприклад, з одним поставником, який постачатиме йому товари по ціні у два або три рази вищій, ніж ціни на ринку. За це він просить велику суму готівки. Це дуже важко викорінити, адже це уже старі звички. Загалом, це щоденна боротьба з корупцією. Якби ми посадили у в’язницю тих, хто є найбільш корумпований, тоді відбудеться сильна зміна. Тоді інші, які прийдуть потім, будуть боятися.
Що є головною проблемою?
Омелян: Насправді я міг би кожного дня викидати людей через корупцію. Якщо після цього не буде ніяких штрафних заходів, тоді наступники через декілька місяців починатимуть знову. Це, до речі, є теж причиною того, чому ми запрошуємо у країну іноземців як радників чи керівних посадовців. Вони не мають знайомих чи друзів в Україні, які би могли надати підтримку.
Ця тема є переважаючою також у міжнародній пресі, коли мова заходить за Україну. Як Ви намагаєтеся покращити її імідж?
Омелян: Наші найкращі посли - міжнародні корпорації, які у нас працюю. Коли такі компанії, як Hutchison Ports, Ryanair, Bombardier чи General Electric скажуть журналісту, що у їхніх дочірніх фірмах в Україні такої проблеми немає, тоді представник преси повірить цьому. Коли ж він розмовляє з політиком, то не зовсім.
Ще однією проблемою є війна на Сході. Як бойові дії впливають на транспортну галузь?
Омелян: Дива не варто очікувати. Це очевидно. Непорозуміння мають дуже негативний впив на транспортний сектор. Всі траси повинні бути перенаправлені – особливо ті, які ідуть із заходу на схід. При цьому система залізниць теж була пошкоджена. Російські сепаратисти зайняли багато заводів, які виробляли локомотиви. Машини були зруйновані або викрадені і вивезені у Росію. Ми, проте, зробили прогрес. Ми є країною, яка перебуває у війні. Проте, у минулому році ми досягнули економічного зростання. У поточному році ми маємо отримати додаткових 3 відсотки. Особливо добре розвиваються міста і громади, які активно інвестували у розширення інфраструктури. Мова йде про суму інвестицій у 500 мільйонів євро.
Як ж тоді ситуація у районах, де точаться бойові дії?
Омелян: Там ми теж по можливості відновлюємо інфраструктуру. До цього ми наново будуємо лікарні, що не є легко, оскільки поруч кожного тижня помирають цивільні.
Східна Україна володіє індустрією, як уже давно застаріла. Там же помітний високий рівень безробіття та інші соціальні проблеми. Відбудова цього району принесе значні труднощі. Чи політично Київ справді хоче після можливого закінчення війни реінтегрувати ці райони в Україну?
Омелян: Я недавно розмовляв із колишнім німецьким міністром транспорту Маттіасом Віссманом про об’єднання із НДР на початку 90-х. Це було значним фінансовим викликом, він прокоментував. Але були сильні політичні переконання на користь інтеграції. Врешті решт, стара ФРН не мала альтернативи. Так само із відношенням України до східних регіонів, за які на даний момент ведеться боротьба.
Навіть до сьогодні немало хто на заході Німеччини не хоче цього.
Омелян: Звісно, у нас теж можуть бути різні думки. Політична воля українського уряду, проте, однозначна. І ми безумовно хочемо реінтегрувати східні райони після можливого закінчення війни. Без «якщо» і «але». Я особисто бачу великий потенціал розвитку для Донбасу, а також для Криму.
Пане Міністр, дякую за розмову.
Інтерв’ю провів Себастіан Бекер.