Забута війна
Чим довше на Сході України триває війна, тим більше скидається на те, що Захід втрачає інтерес до цього. При цьому гинуть тисячі. Посол України у ФРН Андрій Мельник в своєму інтерв’ю BAYERNKURIER вимагає жорсткішої риторики.
https://www.bayernkurier.de/ausland/27052-der-vergessene-krieg/
Байєрн Курір: Пане Мельник, нова американська адміністрація, починаючи з періоду виборчої кампанії, піддається критиці через надто тісні контакти з Росією. Це добре чи погано для України? Адже тепер американському президентові доводиться через жорстку риторику щодо РФ спростовувати цю версію.
Мельник: Чесно кажучи, ми не впевнені в цьому на 100 відсотків. Але попередні ознаки скоріш позитивні, особливо після візиту нашого президента до Вашингтону і поїздки Глави МЗС США Тіллерсона до Києва. Принаймні, схоже, вдалося запобігти укладенню оборудок щодо України. Новий уповноважений США щодо України К.Волкер теж вважається прихильником жорсткої лінії щодо РФ. Але наше становище саме по собі не покращиться, попереду ще дуже багато роботи. Адже в процесі виконання Мінської угоди ми навряд чи просунулися вперед.
У ході саміту Великої двадцятки відбулася тристороння зустріч А.Меркель, Е.Макрона і В.Путіна, однак, без результатів. Ви розчаровані тим, що президент Росії офіційно вважається «посередником» у переговорах, а не агресором і не військовим злочинцем? Зрештою, саме його потрібно вважати відповідальним за напад на Україну упродовж тривалого часу, починаючи з діоксинового замаху на тодішнього опозиціонера Ющенка.
Мельник: Так, звичайно, це розчаровує, що з Путіним постійно заграють, а Захід й далі чекає на поступки, які не відбуваються. І той факт, що Україна не була присутньою на цій розмові у Гамбурзі. Втім це для нас – гірка реальність. Ми все одно повинні продовжувати діалог, без сумніву. Федеральний канцлер теж згодна з цим. Разом з тим не можна лише розмовляти, потрібно утримувати тиск на володаря Кремля – і посилювати його. Отже, і батогом, і пряником. У той час, коли наші найкращі хлопці гинуть щодня на Сході України. Втім, кожен діалог має свою мету, як колись сказав Г.Кіссінджер. Неможливо вічно сподіватися, не фіксуючи при цьому жодного прогресу. Вже пройшло понад 3 роки. Отже, з нашої точки зору, настав час для жорсткішої риторики щодо Росії. Можливо ,це ще сильніше вдарило б по Путіну, аніж санкції. Але для цього потрібно щонайменше посилити тиск на нього.
Російський міністр закордонних справ Лавров нещодавно ненавмисно визнав, що Росія всупереч офіційній позиції таки втрутилась у конфлікт на сході України. «Я прочитав критичні зауваження і досі чую ,що ми дарма втрутилися у конфлікт на Донбасі і у сирійське протистояння», - зазначив Лавров під час «Міжнародного форуму ім. Примакова» у Москві перед журналістами.
Мельник: Цей пасаж з його виступу перед пресою додатковий раз засвідчив те, що ми щодня переживаємо і знаємо і без нього. Навіть у виборчій програмі ХДС/ХСС на 2017/2021 рр. міститься важливе речення, що територіальна цілісність України була порушена і залишається під загрозою внаслідок російської агресії. Для нас це важливо, адже у такий спосіб Союз якби офіційно це підтверджує. Втім, нам бракує відповідних кроків з боку Федерального уряду в напрямку посилення тиску на Москву внаслідок такого брутального порушення міжнародного права.
Чи правда, що Україна взяла в полон солдата регулярної російської армії під час боїв на сході?
Мельник: Так це правда. Він визнав, що виконував наказ російської армії, не знав, нібито, про масштабну військову операцію в Україні. Це не є новим: у нас багато подібних доказів із затриманням російських військовослужбовців, вилученням зброї чи військового оснащення. Наразі опрацьовується наш позов до Міжнародного суду ООН у Гаазі щодо російської участі, а конкретніше, фінансування з боку Москви і спонсорування нею терористів-найманців, які захопили схід України. Звичайно, дуже важко довести це, адже тут потрібні конкретні докази, що ми і намагаємося зробити у рамках розпочатого процесу. Другою правовою причиною нашого позову є ситуація з Кримом. Тут нам вдалося частково досягти успіху у ході попереднього розгляду 19 квітня ц.р.: Росія вже під час процесу, що триває у суді, зобов’’язується захищати права української меншини в Криму, а це 500 тис. осіб, понад чверті населення півострова. Це здебільшого стосується питання захисту української мови в ЗМІ і в школах. І це стосується кримськотатарської меншини, права якої систематичного порушуються.
І що, російські автократи виконують рішення Міжнародного суду ООН?
Мельник: Звичайно, ні, ми в цьому сенсі - реалісти. Це рішення поки не має наслідків для наших громадян в Криму. Адже за імплементацію рішень Міжнародного суду ООН відповідає Рада безпеки, а там у Росії - право вето. Втім, ці рішення є для нас потужним аргументом у політичному процесі, вони посилюють нашу позицію. Так би мовити, один з елементів мозаїки.
Яка наразі ситуація на сході України? Режим припинення вогню до кінця серпня
Мельник: Ситуація попри проголошений режим тиші погіршилася. Лише у 2017 році загинули і отримали поранення понад 1 тис. українців. Тепер ще й почастішали випадки експропріації на окупованих територіях державних чи приватних підприємств, наприклад, української залізниці, пошти, шахт. Це - не дрібниці, а стратегічно важливі підприємства. Ще п’ять місяців тому існувало правило, згідно з яким Україна сплачувала їх роботу, а ці підприємства сплачували податки до українського бюджету. Наразі Кремль повністю зупинив таку практику. З огляду на такий відкат назад нещодавно проголошена Федеральним міністром закордонних справ вимога щодо покрокового зняття санкцій з РФ не знайшла розуміння в Україні.
Адже ми по суті говоримо про присвоєння Росією українських територій – не так відверто, як це відбувалося з грузинськими регіонами Абхазією та Південною Осетією, або Кримом, однак у інший підступний спосіб. Російські проїзні документи видаються нашим громадянам. Це безумовно суттєво ускладнює процес реінтеграції. В економіці Росія теж чинить брутально: внаслідок торговельної блокади частина сходу України і її мешканці відрізані від Батьківщини. Подолати цю штучно створену прірву стає щораз важче.
Як ви розцінюєте проголошення незалежності «Малоросії» одним з найманців Донецька?
Мельник: Це просто смішно, ще один відволікаючий маневр Путіна з метою невиконання Мінського договору, його жалюгідна спроба підвищити ставки в цій грі і потім, у ході запланованої телефонної конференції Нормандської четвірки говорити не про конкретні речі, як-то обмін заручниками чи запровадження режиму тиші, а про чергову абсурдну ілюзію. Така тактика не спрацює.
Яка ситуація в Криму?
Мельник: Там ситуація навколо захисту прав людини суттєво погіршилася. У Криму панує атмосфера тотального залякування. Люди поки мовчать, адже бояться переслідувань, і критичної маси для масштабних протестів досі не набралося. Багато людей у скрутному фінансовому становищі – добре почуваються хіба що військові та органи безпеки. Про туризм говорити не доводиться, пляжі порожні, неначе знесло вітром.
Ви вважаєте правильним сигналом судове переслідування митців на кшталт російської співачки, кандидатки від РФ на «Євробаченні» чи німецького техно-ґурту «Скутер» у разі, якщо вони виступали чи мають намір виступити у Криму?
Мельник: У нас ця тема теж жваво дискутувалася. Нам важко далося рішення про запровадження заборони на в’’їзд російській співачці. Я особисто намагався в особистій розмові з гуртом «Скутер» довести суть і можливі наслідки такого протиправного виступу. Я спитав їхнього менеджера: «Ви готові встати на один рівень з політиками від «Альтернативи для Німеччини» і «лівими»? » , адже це були єдині шукачі пригод, які здійснили таку поїздку». У цьому сенсі вірність принципам є правильною позицією, оскільки будь-яке пом’ягшення ослабило б нашу позицію у світі. Якщо дозволити одному поїхати, інші теж захочуть. Водночас, кожен музикант, який там виступає, є інструментом в руках Москви, аби показати світові, мовляв, бачите, наша анексія – є міжнародно визнаною. Все ок, все забули. Це, до речі, так само стосується міських партнерств в Криму, Гайдельберг – із Сімферополем, Баден-Баден – з Ялтою, а Людвігсбург – з Євпаторією. Тут ми теж намагалися вплинути на ситуацію, адже росіяни використовують і цей інструмент, аби утворити ілюзію нормального стану справ.
8 липня набув чинної сили закон, який утверджує вступ до НАТО стратегічною метою. Така орієнтація на Захід, закріплена законодавчо, викликає дискусії всередині України?
Ще чотири роки тому ми б не змогли отримати більшості голосів на підтримку такого рішення. Нагадаю: коли на нас у 2014 році напала Росія, Україна мала статус позаблокової держави, це було прописано навіть у законі. У такий спосіб Янукович намагався протидіяти конфлікту з Росією. Це було стратегічною помилкою, адже всі задіяні сторони відчули небезпеку. Але тепер переважна більшість українців – за членство в НАТО, так само, як і членство в ЄС. Тут нам потрібно було чітко визначити для себе майбутній курс – і люди теж цього прагли. Навіть якщо окремі критики стверджують, що це буцімто провокує до нових конфліктів. Цього звісно не станеться.