Президент України вважає Росію ненадійним енергопостачальником і закликає до запровадження миротворчої місії « блакитних шоломів» в Східній Україні.
Київ. Під час розмови в Адміністрації Президента Петро Порошенко перебирає пальцями вервицю. В Берлін у вівторок він везе у валізі дві великі пропозиції для німецького уряду.
Пане Президент, чи маєте Ви досі сподівання на те, що війна на сході Вашої країни колись закінчиться?
Я позиціоную себе як президент миру. І я абсолютно переконаний, що Україна, Європа і світ також конче потребують там миру. А якщо спитати в українців, то, чим ближче до лінії фронту вони мешкають, тим більше вони хочуть миру. Саме тому ми прагнемо запровадження там миротворчої місії під егідою ООН.
Про це вже довго ведуться розмови. Коли, на Вашу думку, місія зможе бути там розміщена?
Вже є певне просування у цьому: коли я у 2015 році вперше виступив із вимогою до ООН про направлення«блакитних шоломів», всі були проти. Наші американські та європейські друзі теж мали сумніви. Під час моєї зустрічі з президентом Трампом в червні 2017 році він підтвердив свою готовність підтримати таку місію ООН, аби звільнити частину України від російських окупаційних військ. І я дуже вдячний Німеччині та Федеральному канцлеру.
За що?
По-перше, за те, що в коаліційний угоді нового уряду було передбачено цілу главу для України, у т. ч. в частині підтримки миротворчої місії ООН на сході держави. Це має важливе символічне значення.
Чого Ви очікуєте від зістрічі з канцлером і нового глави МЗС?
Більш за все ми потребуємо єдиного і сильного ЄС, а також його солідарності з Україною. А на даному етапі – передусім направлення миротворців ООН до України.
Але ж Путін теж за це.
Так, але з однією величезною відмінністю: Росія прагне розташування «блакитних шоломів» уздовж контактної лінії. Аби вони не заважали окупаційним військам. Це неприйнятно. Пізніше Росія погодилася на те, аби вони працювали по всій території, але, за російським задумом, мали б супроводжувати виключно спостерігачів від СММ ОБСЄ. Ми ж прагнемо, аби «блакитні шоломи»роззброювали незаконні збройні угруповання, захищалитам місцевих мешканців і здійснювали контроль над надходженням і переміщенням військової техніки. І, звісно, вони повинні контролювати частину українсько-російського кордону, яка тимчасово не є підконтрольною Україною.
Чому?
Адже, якщо у разі розміщення миротворчої місії Росія і й надалі переміщуватиме війська, паливо і зброю на Донбас, така місія не має сенсу. Втім цей процес сьогодні відбувається за наказом російського президента.
Як повинні діяти Берлін і Брюссель?
Терміново подбати про те, аби ми змогли отримати мандат РБ ООН. І режим тиші. Адже під час триваючих збройних сутичок миротворці не зможуть там провести дислокацію. І наші західні партнери повинні й надалі усвідомлювати, що санкції є надзвичайно ефективним інструментом - лише вони можуть змусити Путіна сісти за стіл переговорів. Якщо російська агресія продовжуватиметься, санкції буде потрібно поглибити.
Росія називає конфлікт на Донбасі внутрішньо українською сваркою. Ви теж так вважаєте?
На Сході України не існує ніякої внутрішньої суперечки за владу, ніякого замороженого конфлікту – а має місце збройна агресія Росії проти України. Це також і не заморожений конфлікт, хоча його вирішення щораз відсувалося на потім: спочатку до Нового року, потім до виборів в РФ. Путіну варто нам нарешті пояснити, чому він досі не дозволяє розміщення миротворчої місії, покликаної нарешті принести мир.
.
Ви говорите про газову війну Росії проти України, чому?
Починаючи з 2015 року, «Газпром» більше не постачає нам газ. Ми наразі все імпортуємо з ЄС. І навіть коли ми нещодавно виграли процес у Стокгольмському арбітражному суді, «Газпром» відмовився перерахувати Україні визначені судом 4,6 млрд. дол.. США. І газу ми теж більше не отримуємо, попри передплату. Для «Газпрому» це - бомба з часовим пристроєм.
Чому?
Тому що російські газові угоди з енергетичними підприємствами ЄС містять такі самі пункти, як і з нами. Зараз багато хто запитує, чому «Газпром» відмовляється сплатити Україні визначену судом суму. Тому що не хочуть, і рішення «неправильне». Водночас, у європейських постачальників виникає запитання, чи не чинитиме «Газпром» у спірному випадку так само й щодо них. Цей приклад лише зайвий раз доводить, що Росія є незвичайно ненадійним партнером – у т.ч. в енергетичному секторі.
Схоже, не всі так вважають. Інакше, чому ж тоді європейські фірми намагаються розбудовувати спільно з «Газпромом» балтійський газопровід «Північний потік-2»?
Німецьким політикам і німецьким підприємствам слід ретельно це переглянути. «Північний потік-2» є чисто політичним проектом, який фінансує Росія. Даруйте жорсткі слова: але «Північний потік-2» є політичним хабарем в обмін на лояльність щодо РФ, який має на меті запровадження економічної та енергетичної блокади України, завдавши у такий спосіб суттєвої шкоди моїй країні. Проект не містить жодного обґрунтування з точки зору економічної доцільності.
Чому ж ні?
Існує український транзитний трубопровід. Він – значно дешевший. Може легко і недорого бути модернізований. На сьогодні він спроможний на щорічний транзит обсягів до 100 млрд. кубометрів сировини. У 2017 році це було близько 94-97 млрд., що відповідало зростанню обсягів транзиту на 15 відсотків. Його можна легко розбудувати.
Однак, багатьом Україна здається ненадійним транзитером.
Ми були б раді долучити європейських партнерів до управління газовим підприємством. І робимо все, аби продемонструвати надійність України. Коли Росія на початку березня перекрила нам знову газовий кран і з тих пір більше не постачає газ попри здійснену передплату, я, як Президент, закликав свій народ до заощадження обсягів споживання, аби не зашкодити транзиту газу до Європи і не спричинити критику. Ми дотримуємось взятих на себе зобов’язань. Ми – абсолютно надійний партнер. А «Північний потік-2» - чисто політично мотивований проект.
Деякі фірми стверджують, що завдяки «Північному потоку-2» транзит стане дешевшим.
Можна без значних капіталовкладень ефективніше розбудувати транзитну магістраль України. Просто спитайте у нас. Замість того, аби втрачати 10 млрд. євро на «Північний потік-2». Ці гроші врешті-решт хтось повинен сплатити.
Не лише енергетичні компанії мають проблеми з Україною. Як Ви самі оцінюєте інвестиційний клімат?
Ми рішуче здійснюємо реформи аби значно покращити інвестиційний клімат. Але більш ніж моїм словам, як президента, можна довіряти оцінці Світового банку. У його рейтингу Doing Business Україна піднялася з позиції 137 до мого приходу до влади у 2013 році на 76-ту сходинку - минулого року. Такої динаміки не продемонструвала жодна країна. І ми робимо все можливе, аби опинитися ближчим часом у першій 50-ці.
Але ж ЄС і США скаржаться на надто повільні темпи здійснення реформ.
Ми здійснили ґрунтовне реформування податкової галузі, забезпечили реформу в освітній, медичній та пенсійній сфері, а також переформатували енергетичний сектор в частині держзамовлення і приватизації, у що спочатку не вірив сам МВФ. І провели революційну реформу банківського сектора. Все це – дуже непопулярні, втім конче потрібні кроки. За підсумками конкурсу на отримання мобільними операторами ліцензій на користування зв’язком 4G вдалося отримати 8 млрд. гривень замість очікуваних 5 млрд. грн. А ще ми просунулися в питанні децентралізації, адаптували наші ЗСУ до стандартів НАТО, докорінно змінили систему правосуддя, а рішення щодо створення Антикорупційного суду було у першому читанні ухвалено парламентом. Найголовніше – це думка інвесторів, і багато впливових фірм прийшли або повернулися до України.
Пане Президент, щиро дякую Вам за інтерв’ю!