Один день з Петром Порошенком
«Фокус» супроводжував Президента України під час робочої поїздки країною. Під час подорожі особливо відчуваєш, наскільки країна-сусід Росії вболіває за власну ідентичність. Говорили і про зброю, і про гроші.
На Софійській площі у Києві цього ранку зібралися сотні українських прикордонників і кадетів. Із звукових підсилювачів лунає пісня про захист «Матінки України». Танцівники-народники з українськими прапорами проводять останню репетицію. На величезному плакаті надпис: «Україна вистоїть». На задньому плані стоять керівники апарату безпеки, спілкуються з іншими гостями. Всі очікують на Петра Порошенка, Президента, аби спільно з ним відзначити нове національне свято. Коли він прибуває, він вирушає до трибуни, автоматично підлаштовуючи ритм кроку під марш, що лунає.
Свято, яке тут проходить – День прикордонника, відтепер його відзначають тут не як у Росії, 28 травня, а 30 квітня. Рівно 100 років тому тут постала перша українська національна держава. Дата, сповнена символізму, власне, як і місце проведення свята. Собор на Софійській площі, якому 1000 років, побудований за візантійським зразком Софії Константинопольської, являв собою основу Київської митрополії. За словами Порошенка, що він промовляє у мікрофон, Україна повинна досягти ментальної незалежності від Росії.
Упродовж останніх чотирьох років бізнесмен, власник фабрики з виробництва шоколаду, статки якого оцінюють у 835 млн. євро, є главою держави, яка перебуває у стані війни. У 2014 році Росія анексувала Крим і окупувала окремі території на сході України. 10000 людей загинуло, перспективи вирішення конфлікту є примарними, майже щодня - обстріли.
До патріотичного заходу на Софійській площі доєдналися кілька десятків киян. Деяким Порошенко тисне руку. Після цього лімузин доправляє його до гелікоптера.
Ви охоче постаєте в образі верховного головнокомандувача. Це простіше, аніж бути президентом?
- Ні, звісно ні. Я – цивільна особа.
- Ви ж самі називаєте себе президентом війни.
- Я – президент миру. Я мрію про мир. Ми чудово можемо розвивати свою країну, якби не війна. Ми втратили 25 відсотків власного промислового потенціалу на Донбасі. 6% нашого ВВП витрачаємо на військово-оборонну сферу. З боку Росії на нас поширено повне ембарго. Наша зовнішня торгівля впала з 33 до 9 відсотків, тепер вона складається лише з транзиту газу і продукції енергетичного комплексу.
- Ви підкреслюєте, наскільки важливою є українська ідентичність. Складається враження, що досягти мети ви прагнете за рахунок заперечення усього російського.
- Ми не проти когось. Візьміть церкву. Кожна країна повинна мати свою власну. Виявляється, лише Україна, Білорусь і Молдова не мають такого права. Перед початком війни з Росією внутрішні сутички всередині православної церкви може й були б прийнятними. Але внаслідок російської агресії – більше ні. Російська православна церква діє за дорученням Росії. Я сподіваюся, що моє звернення до Варфоломія, константинопольського патріарха, принесе позитивний результат і надасть нам право на власну автокефальну церкву. Українську церкву було утворено 1000 років тому у Константинополі. Ми просто повертаємось до витоків.
- Що це дасть українцям?
- Це просто важливо для нашої незалежності. Ми у такий спосіб власноруч визначатимемо церковну ієрархію, і молитимемся не Путіну, і не Кирилу (голові МП). Ви можете собі уявити, аби українська матір, яка втратила у війні сина, йшла до російської православної церкви? Ми ненавидимо стереотип, нібито ми - частина радянської чи російської імперії.
- Але ж спільне радянське минуле ви не можете відкинути.
- Наше минуле у Європі. Ми намагаємось саме зараз повернутися до європейської родини. Це стосується не лише західної, а й центральної України. У 2013 році лише 35 відсотків респондентів тут підтримували Європу, 16 – ідею членства в НАТО. Зараз 70 відсотків за ЄС, 56 – за НАТО. І знаєте, хто нас об’єднав? Путін.
- Отже, хоч щось добре від нього.
- Ні, насправді нічого доброго. Ми більше не довіряємо Росії.
- Ви 10 травня зустрічатиметесь з Е.Макроном і А.Меркель у Аахені – аби після довгої паузи знову поговорити про конфлікт в Україні. Чого Ви очікуєте від зустрічі?
- Канцлер відіграла надважливу роль в боротьбі за нашу незалежність і підтримувала нас у важкі часи. Обидва лідери щойно відвідали США, і я сподіваюся на тісну співпрацю США з ЄС у питанні створення миротворчої місії ООН, а також кращу координацію у питанні санкцій. Вони - єдиний важіль, який змусить Росію сісти за стіл переговорів і перейти до виконання Мінських домовленостей. Зрештою, нам справді потрібен прорив. Цю мету допомогла б виконати миротворча місія, яка б утворила необхідне безпекове середовище, аби сприяти проведенню вільних і чесних виборів на сході України. І, будь ласка, Росія, ми нічого неправильного від вас не вимагаємо, але поверніться до цивілізованого діалогу і відведіть свої війська!
- Після переобрання Путін, можливо, вдасться до нових пропозицій з метою врегулювання конфлікту на Донбасі, аби позбавитись репутації агресора.
- Це – дивна точка зору. Якщо Путін постійно обіцяє речі, яких не виконує, навіщо чекати на нову пропозицію?
- Він дуже зацікавлений у проведенні чемпіонату світу з футболу без ексцесів, без бойкоту.
- Це – чистий інструмент пропаганди, аби хоч трохи відбілити заплямовану репутацію Росії. Це не має нічого спільного зі спортом, це – питання геополітики. Кожен повинен власноруч вирішувати, чи їхати туди, чи ні.
Попри намагання України звільнитися від радянського ярма, у питанні авіаційної техніки держава й надалі довіряє перевіреним радянським «сталевим коням». Гелікоптери 36-річного віку моделі Мі-8 з президентом і його делегацією на борту сідають у Кодимі (Одеська область). Тут 200 солдатів охороняють 30-кілометровий відрізок кордону з Придністров’ям. З цього молдовського регіону, контрольованого Росією, до України потрапляють контрабандні цигарки, алкоголь і зброя. Однак найбільша загроза полягає у небезпеці проникнення росіян, аби, як у Криму і на сході України, порушити мирний устрій. Порошенко проводить інспекцію електроніки і позашляховиків «Фольксваген», співфінансованих ЄС у рамках програми із захисту кордонів. І відзначає орденами, які отримує з рук тендітних солдаток модельної зовнішності.
Україна нещодавно отримала від США летальну зброю, у т.ч. ракетні системи «Джейвелін». Ви сподіваєтесь на більшу підтримку з боку США, з тих пір, як там в уряді сидять налаштовані проти Росії «яструби» на кшталт Дж. Болтона?
- Болтон і В.Мітчел не є антиросійськими, вони є проамериканськими політиками. І вони прагнуть миру. Як і новий міністр закордонних справ, вони виступають за відправку миротворчої місії ООН. Крім того ми говоримо про оборонну зброю. Ми абсолютно точно не нападатимемо на Росію, але користуватимемось будь-якою можливістю задля власного захисту.
- Ви закидаєте Росії будь-які гріхи. Дехто вважає, що у такий спосіб Ви намагаєтесь відволікти увагу від власних прорахунків. Яким, наприклад, Ви бачите економічне майбутнє України?
- Я пишаюся тим, що вдалося покращити інвестиційний клімат. Ми за чотири роки досягли більше, аніж за 25 років перед цим.
- …Так вважає МВФ.
- Так. І Світовий банк. Ми у рейтингу з місця 137 у 2013 році піднялися на позицію 76. Темпи економічного розвитку у цьому році очевидно зростуть на 3,5 відсотка. Покажіть мені ще країну, якій таке вдалося в умовах війни!
- Але ж цей же МВФ скаржиться на корупцію і затримав надання нового траншу.
- Ми прагнемо прискорити процес утворення Антикорупційного суду. Я переконаний, що нам це вдасться у першій половині року, можливо, ще у травні. І тоді ми отримаємо наступний транш.
- Наскільки важко ускладнювати життя потужним олігархічним групам, якщо ти сам – олігарх?
- Ну, в цьому у мене немає перешкод. Я за останніх чотири роки продемонстрував, що жоден олігарх не може розраховувати на привілеї. Навпаки: мене атакують олігархи, чиї ЗМІ поширюють фейкові новини про мене.
- Чи не могли б Ви на завершення доповнити такі речення? У свій вільний час я…
- Все дуже банально. Я сплю 24 години. Тоді намагаюся реабілітуватися перед своєю дружиною і дітьми, які мене майже не бачать. Моя сім’я для мене дуже важлива.
- Я люблю гроші, тому що…
- Я не люблю гроші.
- Якщо порівнювати мою підприємницьку і політичну кар’єру, то…
- Я б сказав, я стараюся у бізнесі, і роблю все можливе, як політик, адже від цього залежить майбутнє моєї великої нації. Якщо потрібно буде – готовий віддати за це і своє життя.