28 серпня 2019 року у приміщенні Міністерства закордонних справ Німеччини відбулось відкриття фотовиставки у рамках міжнародного проекту «Захистимо пам'ять», що присвячена темі Голокосту в Україні. Відкрив захід своєю промовою Посол України у ФРН Андрій Мельник.

У своєму виступі Посол говорив про важливість пам’ятати про криваву трагедію Голокосту, а також про інші сумні сторінки історії України під час ІІ Світової війни. Андрій Мельник наголосив, що встановлення пам’ятних знаків на забутих місцях масового захоронення євреїв та ромів в Україні, а саме це і є основним завданням проекту, є хорошим внеском у збереження пам’яті про страшну трагедію для теперішніх та майбутніх поколінь.

«Знайти масові поховання та встановити пам’ятні знаки. «Шоа  через розстріли» - майже забутий Голокост в Україні

З 1941 по 1944 лише в Україні німецькими окупаційними військами було вбито більше мільйона євреїв. Більшість були розстріляні і поховані у братських могилах. Лише деякі пам’ятні знаки нагадують про страшні злочини.

Навіть масовий розстріл 33.000 єврейських чоловіків, жінок та дітей у Бабиному Яру залишається маловідомим фактом, не зважаючи на те, що ще під час Нюрнберзького процесу були оприлюднені відповідні документи. Сталін, який під час війни розпочав антисемітську кампанію проти радянських євреїв, не хотів розголосу інформації про те, що націонал-соціалісти систематично вбивали євреїв.  Лише у 90-х роках 20 століття було споруджено меморіал у Бабиному Яру. Довгий час цей пам’ятник залишався єдиним пам’ятним знаком для вшанування пам’яті євреїв, жертв Голокосту в Україні.

Лише чотири роки тому в Україні почали активно опрацьовувати цю сторінку історії. Одна частина проекту, що стосується місць пам’яті поблизу Львова, була ініційована паном Дід’є Бергером, директором Американсько-Єврейського Комітету в Берліні, за фінансової підтримки Федерального уряду. Однак ця сторінка історії залишається і донині маловідомою. Із 1.500 місць в Україні, де було вбито євреїв та ромів, близько тисячі не мають жодного пам’ятного знаку.

Упродовж певного часу на цих територіях будували будинки, фермери, обробляли поля, як ніби там нічого і не відбувалось. Деякі  кладовища позаростали кущами. Жодного вказівника, жодної таблички, нічого не вказує на те, що під час Другої світової війни націонал-соціалісти вчинили тут стільки злочинів проти людства. Французу Патріку Дебуа вдалось віднайти більше тисячі масових захоронень в Україні, що він назвав терміном «Голокост через розстріли». Щоб ці події не залишились темною плямою в історії і пам'ять про жертви націонал-соціалізму була відновлена, було ініційовано проект, метою якого є збереження пам’яті. Разом з Українським Центром вивчення історії Голокосту і відповідальними особами на місцях, фонду «Меморіал убитим євреям Європи» вдалося встановити 15 меморіалів та пам’ятних знаків в Україні. «Без їхньої допомоги це було би неможливо», - розповідає про проект Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас у своїй промові під час відкриття виставки у приміщенні Міністерства закордонних справ Німеччини, що фінансує дану ініціативу.

Події, що сталися в Україні, повинні стати частиною уроків з історії

Через свою історію Німеччина повинна постійно протистояти антисемітським настроям. Тому держава підтримує різноманітні проекти за кордоном, прикладом чому є дана виставка, що має вплив і на українське суспільство. Євреї – «невід’ємна складова історії моєї Батьківщини, частина нашого ДНК, тому що євреїв неможна викреслити із життя України», - наголосив у своїй промові з нагоди відкриття виставки Посол України у ФРН Андрій Мельник. «Більшість убитих євреїв проживала тоді саме на території України», - згадує Мельник, «якщо бути точним, то 2.994.684 особи. Набагато більше, ніж в інших країнах». «Систематичне тотальне знищення євреїв, нелюдські страждання, які були заподіяні в результаті  Голокосту, стосувались майже кожної української сім’ї.

На сьогоднішній день Україна – друга після Ізраїлю країна, у якій Президент і колишній Прем’єр-міністр єврейського походження. «Нам як українцям ідеться про те, щоб не лише декілька істориків, а і все німецьке суспільство, німецька громадськість, але перш за все німецька молодь дізнались про цю мало відому сторінку історії». Його син, як розповів пан Посол, три роки навчався в німецькій гімназії. На уроках історії досить детально обговорювали історію Третього Рейху та Другу світову війну. Розчарованим син Андрія Мельника почувався через те, що «Україну у цьому контексті майже взагалі не згадували», - коментує ситуацію пан Посол та звертається до Міністерства освіти з проханням – на уроках історії також говорити про події в Україні, що відбувались під час німецької окупації, а також відповідним чином наповнити шкільні підручники. Ця вимога також часто звучала і з німецького боку. Однак чи допоможуть детальні знання вивчити урок історії і цим подолати антисемітські та расистські настрої.»