DIE ZEIT: Пане посол, Ви повертаєтеся до Києва за кілька тижнів. Ви залюбки залишаєте Німеччину?

Посол Андрій Мельник: Ні, це була найкраща робота моєї мрії. Краще, ніж у Папи Римського. Сім з половиною років також сильно вплинули на мою родину. З важким серцем залишаю цю посаду. Також тому, що ми любимо Німеччину.

DIE ZEIT: Згідно з опитуванням, невелика більшість у Німеччині рада, що Ви залишаєте країну.

Посол Андрій Мельник: Я це розумію, звичайно, ти більш подобаєшся людям, коли ти спокійний і не загострюєш. Але, на жаль, через російську війну це для мене було неможливим.

DIE ZEIT: Коли саме Ви залишаєте Німеччину?

Посол Андрій Мельник: Це може бути через два-три тижні.

DIE ZEIT: А що далі?

Посол Андрій Мельник: Я ще не знаю. Чесно. Є пропозиції з Києва. Я і моя сім’я на роздоріжжі. Я був на дипломатичній службі 25 років, це було і завжди буде моєю великою любов’ю, і це єдине ремесло, яке я опанував, сподіваюся, добре – по-своєму.

DIE ZEIT: Ви також можете собі уявити, що залишите дипломатичну службу?

Посол Андрій Мельник: Чому ні? Маю науковий ступінь, викладав, писав книги. Можливо, мені зараз варто зробити щось інше. Я дуже ціную те, що Президент України Володимир Зеленський дав мені карт-бланш у Берліні і завжди сильно підтримував, особливо в найважчі моменти з початку повномасштабної війни. Моя робота була б неможливою без його особистої підтримки.

DIE ZEIT: Ви дратували багатьох політиків та експертів своїми заявами. Знову і знову Ви вимагали більше зброї, більше підтримки, більше допомоги. Чи не варто було спробувати викликати більше симпатій?

Посол Андрій Мельник: Мій напрямок був правильним, принаймні я не шкодую. Можливо, мені не варто було так сильно загострювати. Але за моїми висловлюваннями не було ніякого розробленого генерального плану, мої заяви завжди були спонтанними, йшли від серця. Чи могла Україна отримати більше підтримки від Німеччини? Хто знає. Але це точно не допомогло б нам, якби я більше мовчав або просто чемно посміхався.

DIE ZEIT: Чи було помилкою назвати канцлера «ображеною ліверною ковбасою»?

Посол Андрій Мельник: Так, напевно, це було не доречно, це була емоційна реакція. Я не вважав правильним те, що канцлер не поїхав в Україну з надуманих причин. Можливо, варто було вибрати інше визначення, але таке відчуття відповідало думці по всій Україні.

DIE ZEIT: Для посла незвично демонструвати емоції, дипломатія – це взагалі відсутність емоцій.

Посол Андрій Мельник: Дипломат – не робот. Я вважаю, що не варто працювати без емоцій. Особливо в неспокійні часи людям потрібні емоції та пристрасть. Якби наш Президент Володимир Зеленський не виявляв жодних емоцій і не підбадьорював людей, не було б такої міцної згуртованості суспільства, щоб протистояти сильнішій за нас Росії.

DIE ZEIT: Люди, які Вас добре знають, кажуть, що Вам притаманна насправді спокійна манера, не така різка. Це правда?

Посол Андрій Мельник: Насправді так. Але ми, українці, є жертвами цієї російської агресії з 2014 року. І я всі ці роки марно намагався привернути до цього увагу в Німеччині, мої інтерв’ю були про віроломну війну Путіна, яка була всі ці роки і яку тут ніхто не хотів бачити. Багато послів, у тому числі з важливих країн-партнерів Німеччини, підтвердять, що їхні питання часто залишаються непочутим. Тому мені довелося натиснути на вимикач, щонайпізніше з 24 лютого. Мені стало зле лише при одній думці, що в моїй країні точиться справжня російська війна на знищення, а я мав розсилати дружні запити і тижнями чекати на зустріч у Відомстві канцлера чи Міністерстві закордонних справ. Всюди можна побачити вивішені синьо-жовті прапори з початку війни, всюди ці дружні вияви солідарності з боку німців, це дуже добре, але питання по зброї досі не вирішені.

DIE ZEIT: Ви вважаєте, що німці лицемірні?

Посол Андрій Мельник: Не німці, але деякі речі у федеральному уряді відбуваються не так, про це я можу сказати.

DIE ZEIT: А щодо Вас: це звичайне відкликання чи каральне переведення?

Посол Андрій Мельник: Це рутина, але, звичайно, це також пов’язано з моїм типом дипломатії. Зазвичай мені довелося б повернутися два з половиною роки тому. Усіх послів у важливих країнах змінили після президентських виборів, окрім мене. У Києві, мабуть, думають, що нам у Німеччині потрібен хтось інший. Я думаю, що це нормально. На початку війни тривога у Федеративній Республіці була велика. Сьогодні ми бачимо, що російська війна та її серйозні наслідки дуже сильно вдарили по багатьох людям. Це може бути схоже на те, що сталося після анексії Криму. Спочатку російська атака викликала резонанс, потім були спроби посередництва, домовленості у форматі «Мінськ-1», «Мінськ-2», але через півтора року питання було майже вичерпано. Я міг битися головою об стіну, це б не допомогло. Ось чому було б добре, якби з’явився хтось, хто робить це інакше – і, сподіваюся, краще – ніж я.

DIE ZEIT: Ви нещодавно викликали багато обурення своїми заявами про українського націоналіста та колаборанта з нацистами Степана Бандеру. Найбільше це привернуло увагу у Польщі, найближчому союзнику України поряд зі США – адже більшість жертв Бандери були поляками. Це була справжня причина вашого звільнення?

Посол Андрій Мельник: Я не знаю, чесно кажучи, напевно, був певний зв’язок. Мабуть, я недооцінив емоційне значення, яке все ще має ця надзвичайно чутлива тема, особливо для наших польських друзів. Це був помилковий крок. Я не хотів нікого цим образити.

DIE ZEIT: Ви захищали Бандеру: Ви казали, що він «не був масовим убивцею євреїв і поляків». Його демонізував Радянський Союз. Чому для Вас так важливий Бандера?

Посол Андрій Мельник: Я просто намагався пояснити, що багато моїх співвітчизників – 76 відсотків за останніми опитуваннями – позитивно сприймають цю історичну постать і що цю безперечно суперечливу персону не варто розглядати лише в чорно-білому контексті, створеному російською пропагандою. У 2016 році його іменем названо одну з головних вулиць Києва. Йому встановлено десятки пам'ятників.

DIE ZEIT: Ви відвідували могилу Бандери в Мюнхені і покладали туди квіти.

Посол Андрій Мельник: Я був на могилі Бандери один раз, у березні 2015 року, через два місяці після того, як я прийшов на посаду тут, у Німеччині. Також в Україні є багато могил солдатів Вермахту, там у день національної скорботи покладає вінки посол Німеччини. В українців теж виникають запитання: чи це нормально? Вермахт так само був замішаний у військових злочинах в Україні, а не лише СС.

DIE ZEIT: Безумовно.

Посол Андрій Мельник: Українських жертв нацистського режиму було від восьми до десяти мільйонів. Це темна сторінка в нашій спільній історії, біла пляма у Федеративній Республіці, яку необхідно вирішити. Зі свого боку ще раз наголошую, що шкодую про свої заяви. Цю надзвичайно складну тему краще залишити історикам.

DIE ZEIT: Ви б назвали себе українським націоналістом?

Посол Андрій Мельник: Ні, я не націоналіст, ніколи таким не був. Я також не належу до жодної партії.

DIE ZEIT: Озираючись назад, чи можете Ви сказати, що в Німеччині Вас почули через загострення та емоції? Вам це вдалося?

Посол Андрій Мельник: Я думаю, що так. Якби я мовчав і залишався непомітним, тема поставок зброї ніколи б не досягла такого величезного резонансу в німецькій громадськості. Чи влаштовує нас реакція федерального уряду – це інше питання.

DIE ZEIT: Це наше наступне запитання до Вас.

Посол Андрій Мельник: Якщо порівняти список поставок із станом п’яти-шестимісячної давнини, коли ми ще сперечалися за 5000 шоломів, то можна з усією скромністю сказати, що ми принаймні не зовсім провалилися. Навіть з нашою наполегливістю, порушення табу надсилання німецької зброї в райони проведення воєнних дій стало квантовим стрибком. Але для мене залишається питання: чи варто було робити більше? Просто подивіться на стан кругового обміну танками між Німеччиною та країнами Східної Європи. Може, краще назвати це обміном блефу, грою в кішки-мишки? Ми очікуємо нарешті прямих поставок основних бойових танків Leopard, БМП Marder, БТР Fuchs тощо.

DIE ZEIT: У чому причина того, що федеральний уряд і канцлер діють так нерішуче?

Посол Андрій Мельник: Важко сказати. Можливо, причина в широко поширеній в Берліні думці, що незалежно від того, що російські війська роблять в Україні, має бути місце для переговорів з Росією. Іншого логічного пояснення немає. Чому можна поставити «гепарди», тобто зенітні танки, а не «леопарди»? Останнє виправдання полягає в тому, що Німеччина не хоче бути першою країною, яка відправить основні бойові танки західного зразка. Кажуть, якби американці доставили, наприклад, свої танки «Абрамс», то Німеччина негайно пішла б за ними. Це згода, яку ми маємо, але це також дивна логіка. Напевно, немає бажання занадто сильно вплутуватися, щоб Кремль не сприйняв Німеччину як сторону війни.

DIE ZEIT: Ви матимете прощальну розмову з Федеральним президентом?

Посол Андрій Мельник: Звичайно, я буду просити, щоб мене прийняли. Дуже хотілося б відкритої дискусії.

DIE ZEIT: Що б Ви сказали Франку-Вальтеру Штайнмаєру? Ви хотіли б просити в нього вибачення, чи він повинен вибачитися перед українським народом?

Посол Андрій Мельник: Що я ціную у Федеральному президенті, це те, що він, на відміну від Ангели Меркель, миттєво відреагував на критику його попередніх зв’язків з Росією. За це він заслуговує на повагу. Чи цього було достатньо чи ні, ще варто з’ясувати. Йдеться про німецьку політику та суспільство, які запитують себе: як до цього дійшло? Чому не вдалося запобігти цій війні на знищення? Я б поговорив про це з Федеральним президентом Штайнмаєром. І ми все ще чекаємо на його візит до Києва. В останній телефонній розмові Президент України Володимир Зеленський особисто запросив його вдруге.

DIE ZEIT: На даний момент виглядає так, ніби Путін збирається вести жорстку війну на виснаження. Скільки може протриматися українська армія?

Посол Андрій Мельник: Мотивація у нас дуже висока, все-таки йдеться про наше виживання. Але багато залежить від того, як довго наші партнери, особливо Німеччина, будуть готові нам суттєво допомагати. Без західного важкого озброєння та фінансової підтримки нам буде важко успішно захищатися від російської агресії.

DIE ZEIT: Президент Зеленський анонсував український контрнаступ на півдні з мільйоном солдатів. Це реально?

Посол Андрій Мельник: Так. Це не просто гасла. Наші бійці щодня звільняють населені пункти, особливо на Херсонщині.

DIE ZEIT: Але для контрнаступу потрібна важка зброя.

Посол Андрій Мельник: Так, і йдеться не лише про бронетранспортери, а й про бойові танки, іншу артилерію, реактивні системи залпового вогню. І це про ВПС. Американці зараз все-таки розглядають можливість допомогти нам винищувачами, бо бачать, що українська авіація аж ніяк не була виведена з ладу, як стверджують росіяни. Це в дії, і це ефективно. Звичайно, успішний наступ дав би нашим людям надію, що навіть у війні на виснаження ми можемо відсвяткувати успіх і звільнити наші території.

DIE ZEIT: У Німеччині багато хто закликає до негайного припинення вогню. За яких умов це можливо для України?

Посол Андрій Мельник: На даний момент розмов про припинення вогню не ведеться. Останніми тижнями поставки зерна обговорювалися лише за посередництва ООН і Туреччини, а що буде з цією угодою, яку Москва наступного дня зірвала, обстрілявши Одесу, ще буде видно.

DIE ZEIT: У Німеччині часто кажуть, що Україна має визнати статус-кво. Крим і Донбас втрачені, віддайте Путіну те, що він має, і буде мир. Яка ваша відповідь?

Посол Андрій Мельник: Що це не допоможе. Це велика ілюзія. Кілька днів тому міністр закордонних справ Путіна Лавров заявив, що воєнні цілі Путіна виходять набагато далі, ніж завоювання територій. Росіяни хочуть не тільки повалити владу в Києві, вони хочуть знищити Україну як незалежну державу. Багато людей тут, у Німеччині, вважають, що потрібно лише піти на поступки Кремлю, і тоді буде прийнятне рішення. Але це не спрацює. Путін використає паузу для доозброєння, побудови нових ракет, придбання ще більш смертоносної зброї. Але потім він продовжить атакувати, і не тільки нас.

DIE ZEIT: На Заході, включно з канцлером, наголошують, що в Україні не буде такого рішення, на яке не погодиться Київ. Ви в це вірите?

Посол Андрій Мельник: Так, іншого шляху немає. Вирішує не лише українська влада, а й наш народ, якому довелося чимало жертвувати і який намагається врятувати свою Батьківщину. Якщо люди не будуть переконані в можливому компромісі, то це буде дуже важко.

DIE ZEIT: Яку б пораду Ви дали своєму наступнику?

Посол Андрій Мельник: (довго думає) Якщо йому це буде потрібно. Я думаю, що він повинен спробувати виділитися і підкорити серця німців. Найгіршим би варіантом стало, якщо про цю війну забудуть, якщо Україна зникне зі свідомості людей.

Інтрв'ю провели Катрін Гільберт та Гайнріх Вефінг

Джерело: Die Zeit