Сьогодні виповнилося 126 років з дня народження всесвітньо відомого українського кінорежисера Олександра Довженка. З цієї нагоди дипломати Посольства України у ФРН та члени української громади в Берліні взяли участь у церемонії покладання квітів до меморіальної дошки українському генію, встановленої на будинку, де у 1922-1923 роках жив знаменитий кіномитець і письменник.

Його називали Гомером кінематографії, адже кожна його кінострічка – це палка поезія зображень, це своєрідний гімн красі природи та людини. Саме тому німий фільм його творіння «Земля» увійшов у світову скарбницю найкращих фільмів людства. Інші кінотвори Олександра Довженка «Звенигора», «Арсенал» також з шаленим успіхом демонструвалися у країнах по всьому світу та мали неабиякий вплив на молодих кіномитців того часу. Про захоплення творчістю великого українця зокрема у Німеччині свідчить і те, що відоме у Берліні Кіно Арсенал (Інститут фільму та відеомистецтва) названо на честь знаної німої стрічки митця «Арсенал» (1928 рік).

Жив та творив Довженко у важкі часи становлення більшовицької влади. Відірваний від рідної землі, він до останнього подиху жив з Україною в серці. Оспівував красу її та вільний дух у своїх картинах. Не забував й страшні сторінки українського народу. Так, у своєму щоденнику митець часто писав про 6 мільйонів винищених сталінським режимом українців під час Голодомору 1932-1933 років.

Усе життя він воювати в душі та через своє мистецтво з ненависним йому радянським режимом. І вже незадовго до смерті Довженко писав до президії Спілки письменників УРСР: «Вертатись хочу на Вкраїну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись його одібрано в мене. Великої квартири мені не треба. Тільки треба мені, аби з одного бодай вікна було видно далеко. Щоб міг я бачити Дніпро і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі, що так настирливо ночами почали маритись мені...» Відповіді він не отримав. Були спроби виконати заповіт Довженка і повернути його прах із Москви на Батьківщину. Проте здійснитися цьому плану досі не судилося.

Визнаючи велич українського митця, всесвітньо відомий кінофестиваль «Берлінале» об’єднав зусилля з Посольством України у ФРН – й у 2009 році у Берліні на будинку, де жив Олександр Довженко, була встановлена пам’ятна дошка на згадку про цього поета кінематографії.