В інтерв’ю берлінській газеті «Tagesspiegel» Посол України у ФРН Олексій Макеєв розповідає про зброю для України та різні дипломатичні стилі, які дозволяють говорити на цю тему відкрито та з довірою. Він пояснює, чому сьогоднішню війну в Україну треба сприймати як сімейну справу європейців, дякує німцям за неймовірну допомогу його співвітчизникам і просить поглянути на Україну очима українців.

Минулого тижня Посол Олексій Макеєв «відвідав леопардів» у Берлінському зоопарку, про що він написав на своїй сторінці у Facebook. На запитання журналістки, чи допомагає таке порівняння із однойменними танками, які Україна хоче отримати від Німеччини, сприймати це питання з гумором, посол відповідає:

«Завжди. Я вважаю, що цей сигнал також добре розійшовся. Відколи я у Берліні, я часто говорю про «німецький тваринний світ», про леопардів і куниць (однойменні назви німецької військової техніки). Це робить мої розмови трохи легшими.

У дипломатії існує багато різних стилів. Я сподіваюся, що мій підхід до цього питання допоможе зберегти його на порядку денному».

Про свій стиль він додає: «Я хочу бути переконливим. Набагато краще, якщо питання поставок зброї та захисту України розглядатиметься не як предмет розбіжностей, а як сімейна справа. Якщо сприймати цю війну як сімейну справу, то варто і допомагати один одному більше. Україна – це член родини. Тому і захищатися потрібно разом, усім, що є! І продовжувати інтегрувати Україну в європейську сім’ю – в ЄС і НАТО!»

Під час проведення розмов він закликає німецьких партнерів: «Подивіться на Україну очима українців! Після поїздки в Україну багато німців розуміють, що це сімейна справа. Кожен, хто побував в Бучі, той, кому довелося спуститися в підвал через повітряну тривогу, або той, хто розмовляв з українцями про звірства цієї війни, розуміє, чому український посол у Берліні так просить зброю. і дуже вдячний за все, що Німеччина може запропонувати».

Його послання до німців чітке: «Будь ласка, подивіться на те, що відбувається в Україні, і сприймайте це як атаку на демократію і на вас також. Ми всі давно беремо участь у цій війні, яку Росія розпочала тут, у Європі. Німеччина пережила це на собі – зростання цін на енергоносії, російська пропаганда, злочин у берлінському Тіргартені, хакерські атаки на Бундестаг».

У розмовах, як Німеччина може найкраще допомогти в цій ситуації, Посол Олексій Макеєв завжди починає з найважливішого: зі зброї. «Чим швидше ця війна буде виграна, тим менше ударів буде по Україні. Тому я кажу: німецька зброя рятує життя. Німецькі системи ППО гарантують, що менше російських ракет вражає цивільне населення та цивільну інфраструктуру. З цієї ж причини нам потрібні і бойова машина піхоти. Вони рятуватимуть життя наших воїнів на фронті. Зброя важлива для перемоги у війні. По-друге, нам потрібна зимова допомога. Нам терміново потрібні генератори та трансформатори», – каже посол в інтерв’ю.

У зв’язку з наближенням 90-х роковин геноциду українців – Голодомору в Україні 1932-33 років, Олексій Макеєв наголошує, що потрібна дискусія про політику пам’яті щодо Радянського Союзу для того, щоб відновити історичну відповідальність перед Україною,. «Сподіваюся, що настав час для Бундестагу визнати Голодомор геноцидом. За це ми виступаємо вже роками».

З Росією можна вести переговори лише з позиції сили. Ми навчилися цьому з роками. Росія йде настільки далеко, наскільки ми їй дозволяємо. Якщо немає реакції на провокацію, якщо немає санкцій або вони слабкі, то Росія робить наступний крок. Це продовжується і далі. Це повинні розуміти ті, хто постійно закликає до мирних переговорів. "Нам потрібні союзники, а не посередники."

Що стосується настрою по відношенню до українців у Німеччині, то посол назвав його «дуже відкритим і сердечним». Дуже важлива солідарність німців, які так тепло прийняли і захистили українців. Це теж частина сімейної справи. «Мені приємно бачити всюди українські прапори. Кожен день до мене звертаються в супермаркеті або на вулиці. Люди кладуть руку на серце і кажуть мені: ми з вами», – ділиться Олексій Макеєв.

Інтерв'ю провела кореспондентка Клаудія фон Зальцен.

Фото: Tagesspiegel/Mario Heller 

Повне інтерв’ю можна знайти на сайті видання Tagesspiegel