Укладене у 2023 році партнерство стало важливою платформою для розвитку практичної співпраці в умовах повномасштабної російської агресії. Саарланд надає Львівщині гуманітарну допомогу, зокрема медичне обладнання та транспорт. Паралельно відбувається активний діалог між освітянами, культурними діячами та підприємцями обох регіонів.

Особливого значення ця співпраця набуває у зв’язку з головуванням Саарланду в Бундесраті. Це посилює політичну роль землі у федеративній системі Німеччини та дає змогу активніше просувати питання підтримки України на федеральному рівні.

Посол України в Німеччині Олексій Макеєв, Прем’єр-міністерка Саарланду Анке Релінгер та заступниця начальника Львівської обласної військової адміністрації Христина Замула презентували представникам уряду, дипломатам, бізнесу та громадянського суспільства результати співпраці й інвестиційний потенціал Львівської області — інновації, рекреаційні й освітні можливості, культурне різноманіття.

Музичну програму заходу представили музиканти Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика — Михайло Сосновський (флейта) та Іванна Гетто (арфа). У їхньому виконанні прозвучали твори українських композиторів Березовського, Колодуба, Скорика, Майбороди, Кос-Анатольського, Верменича та Івасюка.

У своєму зверненні до гостей Посол України Олексій Макеєв наголосив на значенні механізму регіональних партнерств для відбудови України та розвитку міжлюдських контактів:

«Цього року з’явилося ще 26 нових партнерств між містами. Загалом — уже 250 муніципальних і 10 регіональних. Це мости між нашими людьми. Особливо дякую громадам Німеччини, які прихистили та захищають українців».

 

Відео промови за посиланням у YouTube.

---

Пропонуємо вашій увазі повний текст промови українською мовою:

Шановна пані Президентко Бундесрату Анке Релінґер,

шановна пані Замула,

дорогі друзі,

пані та панове,

дорога українська громадо,

Багато моїх колег-дипломатів тут у залі знають: мені важко ходити на прийоми. Мені важко святкувати. Навіть у День незалежності.

Адже я знаю: поки ми перебуваємо серед шуму розмов і дзвону келихів, в Україні ховають захисників і захисниць. Щоб по-справжньому відзначити День незалежності, я мав би бути на могилі мого друга Арсена Федосенка – фотографа, винороба, батька сім’ї. Ми б разом із моєю дружиною Оленою та його дружиною Анною відкрили пляшку його вина, яке він сам ніколи не встиг скуштувати. І ми б пили – у тиші, без дзвону келихів.

За незалежність, яка не впала з неба, а за яку Арсен і сотні тисяч українців і українок борються – і за яку він віддав своє життя.

Вшануймо разом пам’ять усіх українців і українок, які пожертвували своїм життям за незалежність України.

(Хвилина мовчання)

У цей День Незалежності я хочу сказати кілька слів про три речі, які для мене особисто мають особливе значення: подяка, сподівання та дія.

Подяка

Відтоді як я приїхав до Німеччини, я безліч разів повторював одне слово — «дякую». І щоразу — щиро.

Сьогодні я хочу подякувати федеральній землі Саарланд і Вам, шановна пані прем’єр-міністерко Анке Релінґер. Після початку повномасштабного вторгнення Саарланд подав руку допомоги моїй країні й уклав партнерство з Львівською областю. За майже два роки ми постійно відчували вашу підтримку.

Я також дякую Федеративній Республіці Німеччина і кожному її громадянину. Німеччина залишається одним з наших ключових партнерів. Вона — найбільший військовий донор у Європі. І щороку Німеччина збільшує цю допомогу: 2,2 млрд євро у 2023 році, 7,5 млрд — у 2024. Зараз закладено понад 8 млрд, і майже 9 млрд — у бюджеті на наступні роки.

Німеччина не лише постачає, але й інвестує у виробництво зброї безпосередньо в Україні. Німецькі оборонні компанії вже працюють: Rheinmetall, KNDS, Diehl Defence, FFG, Quantum Systems, MBDA, Helsing — вони відкривають офіси, запускають проєкти, створюють хаби й інвестують у наукові дослідження.

Цього року з’явилося ще 26 нових партнерств між містами. Загалом — уже 250 муніципальних і 10 регіональних. Це мости між нашими людьми. Особливо дякую громадам Німеччини, які прихистили і захищають українців.

Сподівання

Я багато подорожую Німеччиною. Я відчуваю вашу солідарність і підтримку — як в Аахені на заході, так і в Котбусі на сході. Я іноді також відчуваю сподівання, що ця війна якось сама завершиться. Що жодна російська ракета не досягне Берліна. Що німецьким солдатам не доведеться брати зброю, щоб захищати Європу від терору Путіна.

А потім — є надія українців. Українського журналіста, філософа й військового Павла Казаріна на Франкфуртському книжковому ярмарку запитали:  «Де український Гемінґвей?». Він відповів: «Український Гемінґвей зараз сидить в окопі під Авдіївкою — і сподівається, що український Ремарк, який командує мінометною батареєю, має достатньо боєприпасів».

Я щодня також сподіваюся, що Diehl Defence на Боденському озері виробить ще одну IRIS-T. Що ще один Leopard, Marder чи Panzerhaubitze прибуде на фронт — про які мені захоплено розповідають українські солдати.

Німецькі військові, які обслуговують Patriot у Польщі, бачать на радарах російські ракети й дрони. Вони сподіваються, що українські солдати — їхні побратими, яких вони навчали в Тодендорфі — зможуть їх збити. А якщо ні — то що ракети не влучать у Пшемисль, Люблін чи Жешув, а вдарять по Львову, Ужгороду чи Івано-Франківську.

Коли німецькі пілоти Eurofighter патрулюють повітряний простір над Румунією, вони сподіваються, що дрони не перетнуть кордон. Вони сподіваються, що українські війська знищать їх. Або що ті дрони «лише» влучать в Одесу.

В окопі під Авдіївкою сидить український солдат із позивним «Ґете». І він сподівається, що німецькі «Бетховени» на Patriot у Жешуві та «Шиллери» в Eurofighter над Румунією одного дня отримають дозвіл разом з українцями збивати смертоносні російські ракети — над Одесою, де живуть його батьки, і над Львовом, де в бомбосховищі ховаються його дружина та двоє дітей.

Надія — важлива. Але надії замало. Її має супроводжувати дія.

Дія

Цього року Німеччина довела, що вона здатна бути лідером і ухвалювати рішення. Зброєю. Інвестиціями. Чіткою позицією. Команда Європа разом із Президентом Зеленським та Федеральним канцлером Мерцом підтвердила це кілька тижнів тому у Вашингтоні.

Ми потребуємо більше цього лідерства. Політичне лідерство Німеччини в Європі та в «коаліції охочих». Підтримка зброєю. Інвестиції в українську оборонну промисловість. Гарантії безпеки та інтеграція України в ЄС і НАТО. Санкційний тиск на Росію та конфіскація російських активів.

Нам потрібна нова якість двосторонніх відносин: через міжурядові консультації, спільні проєкти в економіці, цифровізації, культурі.

Більше України в Німеччині і більше Німеччини в Україні. Менше російського впливу. Менше слабкості. Більше рішучості.

Пані та панове,

У фойє Міністерства закордонних справ України в Києві стоять старі, стоптані берці, які бачили багато років війни. На табличці написано:

«Демократія стоїть, бо стоїть українська піхота».

Незалежність України — це не лише наша незалежність. Це — незалежність Європи. «Єдність, право і свобода» залишаться, тільки якщо Україна залишиться незалежною.

Разом із Німеччиною ми, українці, ми, європейці, забезпечимо, що Україна буде вільною і незалежною. Що демократія вистоїть. І що Європа буде в безпеці.

Дякую, Німеччино. І: Слава Україні.

---

Більше фото у нашій галереї. Дякуємо за фото Pavlo Slobodnychenko.