У своїх виступах на телебаченні та в повідомленнях у соціальних мережах Андрій Мельник благав лідерів Німеччини про допомогу його країні.

Андрій Мельник, посол України в Берліні, інколи заходив занадто далеко. Як того разу, коли він використав фразеологізм по відношенню до канцлера Олафа Шольца «не бути ображеною ліверною ковбасою». Або коли він порадив лівому політику «заткнути пельку» через його критику на адресу України.

Але на думку Андрія Мельника, мета завжди виправдовувала засоби. «Мені здається, цим я розбудив людей», — прокоментував він у розмові Financial Times. «І я радий, що зробив це, хоча іноді мені доводилося робити свою роботу дещо недипломатичним шляхом».

Запитайте німецьких офіційних осіб, що вони думають про Мельника, якого відкликали до Києва після більше семи років роботи послом, і найпоширенішою відповіддю буде «Nervensäge» — «він дратує» як нестерпний біль.

Це опис його майже постійної снайперської критик уряду Німеччини через політику щодо України — кампанію, яку він вів, повністю нехтуючи дипломатичними тонкощами. Виступи Андрія Мельника — у Твіттері, у телевізійних ток-шоу та в незліченних інтерв’ю на радіо й у пресі — вибухали, як петарди в переповненій кімнаті, викликаючи паніку, жах і, іноді, благоговіння.

Він захищає свій стиль шокової дипломатії. «Треба вивести людей із летаргійного сну, коли чуєш, як кажуть: «Все ж чудово, чого від нас хоче цей чоловік?» Чому він нас провокує?», – коментує посол.

Експерт у галузі міжнародного права та прав людини, який вільно розмовляє німецькою мовою, хто вперше прийшов на дипломатичну службу України в 1997 році, Андрій Мельник був не дуже відомий широкій громадськості, доки Росія не розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого. Після того він раптом був скрізь.

Як гість на ефірах на телебаченні та в соціальних мережах він благав лідерів Німеччини допомогти його країні, де відбуваються бойові дії, докоряв їм за нерішучість постачати важке озброєння та безжально критикував їх за минулу наївність у довірі російському президенту Володимиру Путіну.

У процесі він став, за словами Марі-Агнес Штрак-Ціммерманн, голови комітету з питань оборони Бундестагу, «більше політиком, ніж дипломатом — гучним, дивним і надзвичайно суперечливим».

Вона сказала, що він переступив багато меж, але це було зрозумілим. «Він був яскравим борцем за країну, яка переживає жахливу війну», — пояснювала політик.

Саме через цю причину більшість політиків у Німеччині були готові не помічати його випадкові помилки в судженні, наприклад, коли він порадив колишньому лівому депутату Фабіо Де Масі «заткнути свою ліву пельку» і не дуже доброзичливо висловився по відношенню до академіка, який запропонував демілітаризувати Україну.

Його прямота досягла апогею в травні після того, як президенту Німеччини Франку-Вальтеру Штайнмаєру повідомили, що його не чекають з візитом у Києві, а Олаф Шольц заявив, що не відвідає Україну через цю образу. Тоді Мельник звинуватив канцлера в тому, що він поводиться як «ображена ліверна ковбаса» (широковживаний німецький фразеологізм). Пізніше він вибачився за це зауваження.

Але в червні він зайшов занадто далеко навіть для деяких своїх найпалкіших шанувальників. В одному з інтерв’ю його запитали про його ставлення до Степана Бандери, радикального лідера українських націоналістів, послідовники якого брали участь у масових вбивствах євреїв і поляків під час Другої світової війни. Мельник, мабуть, сумнівався в історичних даних і відмовився дистанціюватися від Бандери. Польщу та Ізраїль це обурило.

Озираючись назад, він визнав, що зробив помилку. «Я дуже шкодую, що мої слова могли завдати болю деяким людям — це не було моїм наміром», — прокоментував посол Андрій Мельник.

Бандера, якого деякі українці шанують як антирадянського борця за свободу, а інші називають антисемітом та фашистом, є предметом дискусій «істориків, а не дипломатів» — тут потрібна «твереза» оцінка його ролі, що ґрунтувалася б на фактах.

Хоча ця помилка й дещо залишила слід на його репутації, Андрій Мельник пишається своїми здобутками на посаді посла — наприклад, утримувати питання поставок зброї в Україну «постійно в топі суспільних дебатів» і «серед пріоритетів на політичному порядку денному».

Але його каденція викликає дискусії. Багато хто в німецькому уряді симпатизував його думці, що Берлін повинен робити більше для підтримки України. «Але він не зробив собі жодної послуги тим, як представляв цей аргумент», — говорить один чиновник. «Врешті-решт він відштовхнув багатьох людей і створив незручності для справжніх друзів України в Німеччині».

Тим часом після каденції Андрія Мельника залишається ще багато незавершених справ. За його словами, є «все ще занадто багато залишків старої політики», занадто багато німецьких політиків, які хочуть відродити «особливі відносини» з Кремлем, які сподіваються, що «зможуть продовжувати отримувати газ з Росії, тому що це основа німецького економічного успіху».

«Їм просто потрібно відмовитися від цих фантазій», — коментує український посол. Його наступнику потрібно буде «зберігати тиск на німців» і робити все необхідне, щоб вони «нас не залишили».

Повідомлення про відкликання Андрія Мельника назад до Києва сталося невдовзі після дискусій навколо Бандери, його подальші професійні плани поки невідомі. Друзі кажуть, що йому пропонували посаду заступника міністра закордонних справ, але він ще не прийняв остаточне рішення.

Він знає, що, ймовірно, ніколи не позбудеться своєї репутації різкого критика. Але, за його словами, не було альтернативи, як тільки залишатися голосним.

«Чи міг я просто мовчати... коли я бачив, як погіршуються справи і як німці залишалися сліпими?» говорить він. «Який у мене був вибір?»

Інтерв’ю провів кореспондент Financial Times з Берліна Гай Шазан.

Джерело: Financial Times 

Фото: © Sean Gallup/Getty Images