-
A-A+
- Людям із порушенням зору
- Deutsch
- Deutsch
Українською
Українською
Спільна стаття чотирьох депутатів Німецького Бундестагу та посла України в Німеччині до Дня Незалежності України 2024
Опубліковано 26 серпня 2024 року о 17:43
Олексій Макеєв, Міхаель Рот, Норберт Рьоттґен, Маркус Фабер, Антон Хофрайтер
Від перемоги України залежить майбутнє Європи
(Frankfurter Allgemeine Zeitung, 24 серпня 2024)
Календарні пів року розділяють дві найвизначніші дати для народу України – 24 серпня та 24 лютого. І якщо День Незалежності став доказом ідеї, що здобута свобода варта докладених зусиль, то день повномасштабного нападу Росії змусив усвідомити: свобода не є даністю. Свобода – це відповідальність, жертовність і, зрештою, боротьба. Адже незалежно від того, наскільки висока ціна свободи, ціна несвободи буде завжди вищою.
Так, бій випало вести Україні, проте 24 лютого було здійснено напад на європейський мирний порядок в цілому. Тому що найбільше Путін боїться зовсім не НАТО, а успіху наших ліберальних, демократичних, ринкових економічних систе
Все більше і більше країн у безпосередньому сусідстві з Росією хочуть стати частиною європейської сімʼї. Як і Україна. Бажання Путіна цьому перешкодити зумовлене бажанням убезпечити свою владу. Страхом того, що й росіяни почнуть прагнути до свободи, опинившись поміж вільних, демократичних та економічно успішних суспільств.
На привабливість Західної свободи Путін відповідає російським імперіалізмом, мета якого – придушити цю свободу. Протистояти цьому демократії та демократи мають спільним фронтом. Адже без свободи та безпеки все інше вже не має жодного значення.
Війна, яка визначить долю всієї Європи
Порушуючи міжнародне право, Росія жорстоко веде загарбницьку війну – найбільшу в Європі після 1945 року. Смерть і руйнація – вже традиційні супутники агресивної російської політики: Чечня, Грузія, Сирія. MH17. Дамба Каховської ГЕС. Маріуполь і Буча. Занадто довго ті, хто мав би приймати вольові рішеня, натомість заплющували очі. Насамперед, у Німеччині. І сьогодні на сцену знову хочуть потрапити ті, хто радо заплющує очі перед новою європейською дійсністю. В Європі панує війна, адже Путін зруйнував мир. Ця війна вимагає нашої перемоги. Заради того, щоб ця війна знов не мала місця в Європі.
Йдеться не про «війну в Україні», а про загарбницьку війну Росії, в якій вирішується доля всієї Європи. Загарбницькі війни ніколи не мають закінчуватися здобутками для агресора, інакше воєн ставатиме лише більше. То чому ж Україна досі не перемогла, хоча це було б можливо, якби Захід, і Європа зокрема, надавали Україні відповідну підтримку?
Чому досі не сформульована головна мета, що мала б обʼєднати навколо себе всіх європейців – перемога у війні, перемога над війною, її вичавлення з Європи? Тому що насправді й досі не всі готові визнати, що це не «війна в Україні», а війна, яка визначає долю всієї Європи на десятиліття вперед. Якщо Україна не переможе, наш континент зміниться до невпізнаваності.
Так само ми не повинні забувати, що Росія, на жаль, не одна. Відсутність чіткої та скоординованої сили, однозначної відповіді на злочинну війну Росії, дає режимам на кшталт Ірану чи КНДР підстави вважати демократію слабкою та вразливою. Ці та інші диктатури поширюють ті ж самі наративи, що й Росія, лише з регіональною локалізацією, вони постачають Росії зброю та, затамувавши подих, чекають, що російська агресія себе виправдає і прокладе шлях для їхніх регіональних авантюр. Ліга диктаторів не має бути сильнішою за альянс демократів. Демократія повинна бути краще озброєна, ніж тиранія. Демократія повинна демонструвати силу. Перебіг 21 століття залежить від того, які уроки засвоять для себе сьогодні диктатори. Допомога Німеччини необхідна не лише Україні і навіть не лише Європі.
Вже сьогодні Німеччина – обʼєкт російських агресивних зазіхань. На замовлення Путіна на німецькій землі вбивають людей, а на доручення Путіна його мінський кишеньковий диктатор погрожує стратою німецьким громадянам. Росія не гидує організацією диверсій на військових базах у Німеччині. Росія дестабілізує нашу демократію своєю дезінформацією. Росія підтримує маргіналів з обох боків політичного спектру. Росія погрожує. Росія шантажує. І все це відбувається вже зараз.
Зробити все, щоб Україна перемогла – тобто, насправді все
І про все це політики мали би вже давно вести відкритий та чесний діалог з виборцями. Політики вже мали б зробити все, щоб Україна перемогла – тобто, насправді все. Якби уряди світу, і Європи зокрема, взяли б цей курс від самого початку, то сьогодні, скоріш за все, для України була б зовсім інша ситуація на полі бою. Так само й справжні мирні переговори були б значно ймовірнішими, ніж наразі.
Через те, що політики перестали щиро і чесно комунікувати з виборцями, а також через недостатню у порівнянні з реальними потребами підтримкою України, на сцену виходять популісти. На радість Росії. Слово «мир» взяли на озброєння ті, хто ретранслює путінську пропаганду. Цей «мир зі знижкою» продається задешево на електоральному ринку. І виборці радо купують ці порожні слова про мир, але не тому, що їм вірять, а тому, що більше не довіряють словам про підтримку України "так довго, як буде потрібно".
Тому що "так довго, як буде потрібно" від початку приречене на поразку у протистоянні з диктатором, якому байдуже навіть на життя росіян. Який готовий спалювати у вогні війни дедалі більше російських солдатів без жодних вагань. Путіна не хвилюють ані електоральні цикли, ані соціологічні опитування, ані економічні показники, ані життя власного народу. Від самого початку війни відповідь Заходу на путінський терор мала б лунати інакше: "стільки, скільки потрібно – настільки швидко, наскільки можливо".
Росія йде шляхом війни та не збирається з нього звертати
Мирні програми "руссландферштеєрів", крайніх лівих і крайніх правих адвокатів Росії - це пустопорожній звук. Адже два визначальні моменти там просто не згадуються.
Перше: Росія не хоче миру; інакше б давно вже припинила війну, на що вона здатна кожну секунду.
Друге: окупація – це не мир.
Росія вже дала зрозуміти, що вона думає про дипломатичні ініціативи. Понад 100 держав та міжнародних організацій зібралися у Швейцарії на запрошення України на Перший Саміт миру. Наразі триває підготовка до Другого Саміту. Росія вже оголосила свою відмову. Формулу Миру Президента України Володимира Зеленського, план з 10 пунктів, що ґрунтується на Статуті ООН і міжнародному праві, російський МІД назвав «тупиковим». І для Росії це насправді так і є – адже Росія йде шляхом війни й не збирається повертати. Власне, й Путін в одному з інтерв'ю прямо сказав: "Навіщо мені вести переговори, коли в України закінчуються боєприпаси?" У сухому залишку це означає лише одне: справжні переговори стануть можливі лише за військового успіху України. Тільки коли Путін повірить, що він більше не здатен нічого досягти в Україні військовим шляхом, він виявить готовність говорити.
Моральна перевага демократії над тиранією має бути перетворена у надійні механізми військового стримання. Щоб вижити, демократія повинна бути здатною себе захистити. Наша обороноздатність – це не загроза ескалації, а життєва необхідність. Ніщо не підвищує оборону так, як членство в НАТО – за рахунок саме стримуючого фактору. Тому ми повторюємо заклик про якнайшвидше прийняття України до НАТО.
Німеччина має взяти на себе провідну роль – роль лідера
Мир – це всеосяжне та амбітне поняття. Об'єднана Європа – це історичний мирний проєкт. Проте йдеться про значно більше, ніж про відсутність гарячої війни. Слов'янське слово «мир» означає у російській мові як «мир», так і «світ». Тож кожен, хто готовий толерувати мир без справедливості та свободи, неминуче втрапить у «русскій мір». Тобто, у світ, де єдиний вибір – це вибір між громогласною підтримкою путінського можновладдя й пропаганди з одного боку, та тортурами або вільним падінням з вікна з іншого боку.
Сталий мир в Європі може бути відновлений лише тоді, коли Росія відмовиться від своїх імперіалістичних претензій. Допоки цього не станеться, метою є створення безпеки. Щоб досягти цього, війна має бути переможена. Україна воює за це вже більше двох років - з волею до життя та силою, що не знають рівних. Тепер і Європа повинна продемонструвати цю силу. Німеччина, разом з Францією та Польщею, має взяти на себе тут провідну роль – роль лідера.
Німеччина пройшла довгий і тернистий шлях підтримки України – від 5 000 шоломів до танків Leopard та систем ППО PATRIOT і IRIS-T, від мобільних польових шпиталів до виробництва німецького озброєння в Україні, від ручних гранатометів до самохідної артилерії. Сьогодні німецька зброя рятує життя. Німеччина робить багато, проте все ще недостатньо у порівнянні з тим, що необхідно для перемоги України. Це стосується й інших європейських держав, які, на відміну від країн Балтії, Північної, Центральної та Східної Європи, досі не зрозуміли, що стоїть на кону. Адже їм повезло не бути сусідами Росії. Проте й це може змінитися, якщо Росія відчує нашу слабкість.
На кону наша Європа! І Німеччина має тут особливу відповідальність – через економічну потугу і географічне розташування в самому центрі Європи. Якщо Німеччина покаже приклад, інші підуть за нею. Німеччина повинна взяти на себе ініціативу і у жаху війни угледіти європейський шанс нарешті стати безпековим субʼєктом - субʼєктом, що відповідає за власну безпеки і діє відповідним чином. Європа повинна бути надійною опорою для України.
Європейська та німецька зброя здатна забезпечити мир
Використовувати гроші агресора для захисту від агресора – це правильно і справедливо. Рішення G7 щодо використання доходів від заморожених російських активів має бути реалізовано швидко і без бюрократичних перешкод. Як перший крок на шляху до справедливого використання всієї суми заморожених російських активів на користь України. Однак, вся філософія має бути спрямована не на аутсорсінг, а на створення доданої вартості. Ключовим питанням має бути не «Які ресурси ми можемо використати для того, щоб Україна ще деякий час протрималась?», а «Як ми можемо найкраще поєднати всі ресурси, щоб Україна перемогла?».
Тому що ця перемога визначає майбутнє Європи. Тому що мирне майбутнє Європи залежить від лідерства Німеччини. І тому, що мир, свобода і безпека безцінні – це добре розумієш, коли серед ночі чуєш виття сирени повітряної тривоги. Якщо немає бажання особисто познайомитися із цим відчуттям, не може бути й жодної економії на безпеці.
Європейська та німецька зброя здатна забезпечити мир. Справедливий мир у свободі. Адже від того, наскільки справедливим і вільним буде цей мир, залежить, чи буде Європа мирною і вільною завтра.
Війна має бути знову виграна
Україна не обирала цю війну, Україна ніколи її не хотіла. Україна воює в цій війні не тому що всі українки та українці – героїні та герої. У них просто немає іншого способу досягти миру, знову жити нормальним життям, вижити – як народ і як країна. І заради цього вони готові віддавати свої життя.
Будь-яка військова допомога Україні з боку Німеччини відповідає міжнародному праву. Проте йдеться про більше, ніж допомогу у самообороні. Німеччина робить свій внесок у захист свободи і безпеки Європи. Свобода України та свобода і безпека Європи неподільні. У європейському мирному проєкті, що об'єднує нас усіх, не може бути ані локальної загарбницької війни, ані локального миру. Європейський мирний порядок зазнав нападу. Війну треба вигравати, а безпеку будувати від Росії – як головної загрози. Мир треба здобути на полі бою.
Від того, чи матиме 24 серпня у майбутньому більше значення в історії України, ніж 24 лютого, залежить майбутнє всієї Європи.
