Коли Андрій Мельник закінчував школу, Україна ще була частиною СРСР і стати дипломатом для нього тоді було неможливим. Ця професія була здебільшого відкрита лише для нащадків партійної верхівки.

Для досить непокірного юнака, його дядько був засуджений до 25 років таборів для відбування у Сибіру з політичних мотивів, хто не є другом Радянського Союзу, взагалі не могло й бути мови. Але все змінилося із здобуттям його країни незалежності в 1991 році. 

У 1992 році Андрій Мельник вступив на юридичний факультет Львівського університету, у 1997 - розпочав дипломатичну службу в Міністерстві закордонних справ у Києві; після довготермінового відрядження у Відні став генеральним консулом у Гамбурзі, а в січні 2015 року – послом у Берліні. Сьогодні, після більш ніж десяти років роботи дипломатом у Німеччині (і трьох років в Австрії), німецька є його другою рідною мовою. Він розуміє бюрократів, міністрів, «маленьку людину з вулиці», їхню термінологію на нормальному рівні та на рівні Фейсбуку, правильно вживає іноземні слова, часто розмовляє «прямим текстом» і не є, у вільній адаптації Вінстона Черчилля, «людиною, яка двічі подумає, перш ніж нічого не сказати».

А якщо і говорить, то говорить чітко, повними реченнями, а там, де інші виступають тихо і «дипломатично», він – рішуче, що вже дуже збурило політичну сцену в цій країні. Іноді він підвищує голос, щоб його зрозуміли. Його нетрадиційний спосіб дій зробив його відомим у ЗМІ відразу після початку повномасштабної війни в його рідній країні 24 лютого.

Більше ніж «просто» слова

Коли наприкінці березня цього року Андрій Мельник (47 років) публічно і дуже недипломатично дорікнув уряду Німеччини за те, що той тримається за проект «Північний потік-2», і не скупився на слова, їм було «не до сміху». Той факт, що федеральний президент Штайнмаєр на початку квітня мав зізнатися і назвав наполягання на газопроводі «явною помилкою», Посла лише частково порадувало. Він хоче більше, ніж «просто» слова. На його думку, санкції ЄС проти Росії мають більше вдарити по Кремлю в довгостроковій перспективі. «Запроваджені ЄС каральні заходи, — сказав посол Мельник, — є ключовими для того, щоб поставити путіна на його місце, і ми сподіваємося, що з кожним днем вони будуть посилені. Тільки: вони розвивають свій повний ефект лише в середньостроковій та довгостроковій перспективі». Тому деякі заклики в цій країні скасувати санкції через те, що вони нібито більше б’ють по німцях, ніж по росіянах, абсолютно контрпродуктивні. На його думку, ще є багато можливостей для вдосконалення, якщо говорити про розміри – м’яко кажучи. Необхідно терміново розширити санкції ЄС. Повне припинення імпорту газу має настати негайно, хоча б у вигляді мораторію на три місяці. Усі інші лазівки також слід швидко закрити, наприклад у фінансовому секторі. Щоб усі російські банки були відключені від платіжної системи Swift. Тут провідну роль має відіграти німецький «світлофорний» уряд, каже Андрій Мельник.

З такими конкретними політичними вимогами до уряду країни перебування український посол перетнув червону лінію дипломатії. Він став внутрішньополітичним актором. Політичний Берлін йому цього не прощає, навіть якщо лунає чимало голосів на його підтримку: посол у війні і захищає свою країну на своєму місці.

Чіткі вимоги

На жаль, після незаконної окупації Криму в 2014 році попередня політика умиротворення спонукала президента Росії Володимира Путіна не тільки крок за кроком продовжувати свою приховану віроломну окупацію, але й розпочати широкомасштабну війну на знищення українського народу. «На жаль, у Берліні нічого не було зроблено, щоб запобігти цій чималій воєнній небезпеці шляхом стримування. Якби федеральний уряд разом з іншими партнерами постачав нам сучасне важке озброєння з 2014 року, а Німеччина призупинила «Північний потік-2» — українці впевнені, що путін не наважився б атакувати мою Батьківщину таким зловмисним способом, щоб стерти її з політичної карти світу», – коментує Андрій Мельник. Пропагандистський апарат путіна також намагається послабити ліберальну демократію в таких країнах, як Німеччина, впливаючи на публічні дебати. Як би там не було, господар Кремля наважився на агресивну війну. Перемагає той, хто ризикує! А якщо ні? А якщо це Піррова перемога? А якщо й цю війну можна «виграти» тільки дипломатичним шляхом, а Москва не хоче в це вірити?

Змусити домовлятися

«Будь-яка війна, – говорить Андрій Мельник, – завершується за столом переговорів. Українці хочуть миру, тому що на нашій землі точиться російська війна на знищення, тому що щодня вбивають мирних жителів, тому що наші міста та села бомбардують, школи, лікарні та музеї обстрілюють, а всю інфраструктуру зруйновано. Але було б неправильно відразу пропонувати путіну поступки в надії, що він буде задоволений. У Німеччині таких голосів також стає все більше. Цей наївний підхід абсолютно утопічний. Єдине, що змусить Путіна сісти за стіл переговорів, це коли він зрозуміє, що його орди більше нічого не досягають у військовому плані, а їхні вже величезні втрати унеможливлюють подальший прогрес. Тому вкрай важливо, щоб Федеративна Республіка Німеччина постачала нам сучасні важкі системи озброєння якомога швидше».

Знову і знову звучить ця вимога. У Німеччині люди обережні. Вони не хочуть бути учасниками війни. США вже постачають далекобійну зброю дальністю до Росії, але американці знаходяться за тисячі кілометрів від фронту, а до Берліна всього дві години льоту.

Без страху і звинувачення

Тепер цей посол і своєрідний лобіст повертається до Києва в жовтні, не боячись докорів і помилок. Протягом семи з половиною років він був дуже щасливий міцно тримати український фронт у Німеччині, що справило сильне враження на нього та його родину і «назавжди залишиться в наших серцях». Хоча і не завжди «улюбленець» дипломатії для нього робота на Шпрее була найкращою в його кар’єрі, «навіть кращою, ніж у Папи Римського», - говорить він. «Хоча водночас, мабуть, і найважчою. Я дякую Богу за цю унікальну можливість і особисто моєму Президенту Володимиру Зеленському за безмежну довіру та повну підтримку. Наша дипломатична команда в Берліні змогла досягти багато чого, особливо після початку повномасштабної війни, за його підтримки – також завдяки агресивній поведінці. Йдеться не лише про постачання важкого озброєння, яке все ще надто повільно надходить, але надходить, чи про запроваджені санкції ЄС. Найголовніше, що ми змогли підкорити серця німців.

Німеччина - чудова країна, яку я навчився любити. Можу сказати, що Федеративну Республіку, яку я об’їздив, знаю тепер навіть краще за Україну. Але найбільше мене захопили тутешні люди. Цей тісний зв’язок із Німеччиною залишиться зі мною назавжди».

Відкрите майбутнє

Те, що на мене чекає в професійному плані, ще не вирішено. Є пропозиція від Міністра закордонних справ, за яку я дуже вдячний. Але, звісно,я цілком можу уявити собі роботу поза межами дипломатичної служби та відкривати нові шляхи. Головне, щоб майбутня робота приносила задоволення і я міг далі служити своїй Батьківщині та своїм співвітчизникам».

Присмак залишається, оскільки німецька сторона, очевидно, дала зрозуміти у ході поїздки канцлера до Києва, що Берлін прийме посла як дипломата, але не дипломата як внутрішньополітичного актора.

Питання наостанок – чи не хвилюються родина Мельників, що коли вони повернуться додому, з ними щось може «трапитися» внаслідок війни? Звичайно, як і будь-яка інша українська родина, ми дуже стурбовані тим, що російська війна на знищення відчутна по всій країні і ніхто ніде не може почуватися в безпеці, навіть у Києві. Навчання моїх двох дітей також є важливим фактором, який слід враховувати. Тому нам все одно доведеться обговорити деякі речі в колі сім’ї».

Підготував кореспондент Петер Слама для BehördenSpiegel, вересневий випуск 2022 року.