«Всі росіяни наразі наші вороги»

Посол України у ФРН Андрій Мельник дав інтерв’ю журналісту Зімону Штраусу для німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung, яке вийшло під назвою «Всі росіяни наразі наші вороги».

"Слова, від яких холодок пробігає по спині: Андрій Мельник розповідає про Бучанську різанину, фальшиві миротворчі жести Федерального президента Німеччини та його нинішню ворожість до «всіх росіян»."

Світлини з Бучі шокували західну світову громадськість. Як Ви сприймаєте ці світлини?

Не тільки як українець, як людина, як хтось, хто дуже добре знає цю місцевість. Багато моїх друзів мають там будинки, і їм довелося тікати. Минуло кілька днів, але ми, разом з моєю родиною, досі не можемо це по-людськи зрозуміти. І ми сподіваємося, що те, що ми зараз побачили, нарешті зрозуміють і в Німеччині.

Що Ви бачите на світлинах? Це акт помсти аморального підрозділу, чи це систематичний терор проти мирного населення?

Я думаю, що це і те, і інше, але більш імовірно друге. Путін веде війну на знищення. Не лише проти української держави, а й проти українців, проти мирного населення. Масштаби бучанських звірств доводять, що вони є частиною підступної війни Путіна. Путін діє систематично, щоб знищити українців або, якщо це не вийде, вигнати та залякати їх. Можна уявити, що наразі думають люди в Сумах, у Чернігові, у Харкові, коли бачать, що цих вбивць зараз посилають через Білорусь на схід України, щоб там посилити наступ. Я вважаю, що тепер світова громадськість має прокинутися і перестати закликати нас якнайшвидше припинити цю війну, ввести перемир’я без виведення російських військ. Припинення вогню означало б, що сотні інших міст і сіл, які були окуповані більше сорока днів, можуть зіткнутися з такою ж жахливою долею.

«The Washington Post» повідомляє, що українська армія ховається за спини мирних жителів, свідомо розміщуючи військову техніку в житлових районах. Чи не може ця стратегія послабити зусилля щодо притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини?

Я не солдат і не офіцер. Я просто дипломат. І, звичайно, ми повинні серйозно ставитися до таких повідомлень, якщо вони правдиві. Сподіваюся, що такі натяки почують і в Києві в Міністерстві оборони. Тому що цього не повинно бути, навіть якщо більша частина військових дій ведеться в містах. Наші солдати знають міжнародне гуманітарне право. Був один випадок – і його не приховували – коли полоненим солдатам стріляли у ноги. Одразу було розпочато розслідування. Це війна, і нерви на межі. Жорстокість, яка спостерігається вдень і вночі, є руйнівною для нормальної людської психіки. Неможливо зрозуміти, наскільки погано ми себе почуваємо.

Пане посол, Ви нещодавно скасували свою участь у благодійному концерті, організованому Федеральним президентом, тому що там виступали російські солісти. Ваше обґрунтування полягали в тому, що цей концерт, на який був запрошений і український композитор, був дружнім сигналом до Путіна. Ви справді вірите, що благодійний концерт може мати такий ефект?

Кожна акція, навіть концерт, має певну мету та ефект. Для мене, як для українського посла, досі не зрозуміло, чому в цій ситуації потрібно було вкладати жест примирення, у сенсі: українці та росіяни сидять разом, грають музику, аплодують один одному та насолоджуються культурою. Для мене це було дивно, бо доки на нашій землі з такою жорстокістю вирує війна Росії, я не уявляю, щоб люди святкували разом. Звичайно, можна сподіватися, що примирення відбудеться швидко, але треба бути реалістами: після Другої світової війни Франції та Німеччині знадобилися десятиліття, щоб збудувати партнерство. І я вірю, що в нашому випадку це займе ще більше часу. Тому концерт у Палаці Бельвю був передчасним. Цей концерт викликав неабиякий резонанс в Україні, і я не почув жодної репліки на своїй батьківщині, яка б казала: «Можливо, тобі варто було піти».

Але одним із учасників був російський піаніст Євген Кіссін, який одним із перших дистанціювався від загарбницької війни Путіна. Інший російський учасник, баритон Родіон Погоссов, лише народився в Росії, але вже тривалий час живе в США. Чи не шкодите Ви таким бойкотом потенційному опору, який існує в російському суспільстві?

Походження учасників не має значення. Тому що Федеральний президент свідомо організував це як «знак миру». Він хотів, щоб там виступали російський піаніст та російський баритон, і щоб там сидів український посол. У цьому й полягає провокація, яку ви не можете зрозуміти. І мені це зрозуміло з огляду на те, що ви не переживаєте цю війну особисто. Наразі не час розрізняти поганих росіян від добрих росіян. Тому що Росія воює з Україною. Не Путін вбивав людей у Бучі. Це були конкретні люди з різних регіонів Росії. У них є рідні, вони телефонують додому, грабують будинки. У нас є тисячі телефонних дзвінків, які ми записали як докази для військового трибуналу. Скажу дуже чітко: Росія для нас — ворожа держава. А всі росіяни, на даний момент, для України вороги. Це може змінитися. Але наразі ми не встигаємо запитати: «Ти проти Путіна чи за нього – чи, може, лише частково його підтримуєш?» Для мене не буде спільних концертів, доки бомби падають на українські міста.

У Вас немає російських друзів?

Ні, ніколи не мав. З однієї причини: тому що те, що ми переживаємо сьогодні, було сплановано багато десятиліть тому. І цю війну ведуть люди, росіяни – когось посилають на цю війну, хтось вибирає бути там за власним бажанням. З переконанням, що вони хочуть знищити Україну. І тому я розумію, що мабуть, навіть після війни, Росія залишиться ворожою державою.

Але чому Ваша ворожість спрямована також проти російської культури?

Зрозумійте мене правильно: для нас, для мене та моєї дружини, родзинкою року, коли ми ще жили в Києві, був похід у Державний театр опери та балету, завжди 31 грудня, щоб послухати «Лускунчика» Петра Чайковського, тобто мова йде не про російських композиторів, яких ми любимо і будемо любити. Справа у тому, що зараз просто немає причин насолоджуватися російською культурою разом з росіянами.

Ви кажете, що я цього не розумію, з іншого боку, Ви повинні визнати мій шок, коли кажете: «Всі росіяни — вороги», тому що я не можу уявити, щоб таке речення закінчило війну.

Дивіться, у нас немає ілюзій навіть щодо так званої російської опозиції. Бо від пана Навального, який, на жаль, наразі змушений сидіти у в’язниці, ми не можемо очікувати нічого доброго. Без різниці чи при владі чи в опозиції: Україна була, є та ймовірно, ще довго залишатиметься ворогом російського суспільства. Це через те, що російська пропаганда, після анексії Криму, працювала на максимальних обертах. Кожен, хто розбирається в Росії, знає, що кремлівські пропагандисти мали єдину тему на всіх каналах: зображали Україну, як запеклого ворога номер один.

Але як це поєднується з багатьма історіями родин в Україні, які мають тісні зв’язки з Росією?

Я можу розповісти вам історію з моєї родини. Про матір моєї дружини, яка наполовину росіянка, та її сестру, яка багато десятиліть живе в Москві. Немає іншої людини, яка була б важливішою для матері моєї дружини, ніж її сестра. У перший день війни сестра з Москви зателефонувала матері моєї дружини і запитала: «Що там у вас відбувається?» А мати надіслала їй відео з виттям сирен, ракет, нападів. Але її сестра сказала: «Все це дурниці, що ти мені розказуєш, це все фейк, це неправда». А мати заплакала і сказала: «З цього дня у мене вже немає сестри». Пропаганда Путіна провела чудову роботу. Не можна очікувати, що найближчим часом запанує мир. Ми не можемо просто повернутися до нормального життя. Цього не станеться.

Джерело: Frankfurter Allgemeine Zeitung