Міністри закордонних справ України і Польщі разом вийшли з літака. І не лише тому, що Варшава розташована на шляху з Києва до Берліна, а й тому, що цей шлях є правильним. Лише разом ми сильні.

Міністри прибули на запрошення своєї німецької колеги Анналєни Бербок. Разом із ними також їхні колеги із Франції, Великої Британії, Італії та Іспанії, а також Висока представниця Європейського Союзу. Тож мова йде про сім найбільших країн Європи.

Так після Варшавської зустрічі у тисячний день повномасштабної війни Росії у четвер відбулася Берлінська зустріч. І під «Берлінською декларацією» стоїть на два підписи більше, ніж це було у Варшаві: там також є підписи України та Європейського Союзу. Надзвичайно важливі підписи.

«Берлінська декларація» вперше зафіксувала відчутну зміну наративів. Як і раніше, чинним залишається принцип: «Нічого про Україну без України». Але тепер додається: «Нічого про Європу без Європи». Підкріплене промовистими підписами під документом. Радше від серця, ніж просто «за дорученням».

Викристалізовується новий європейський формат – у віллі Борзіг, де я був безліч разів як політичний директор під час «нормандських» переговорів. Де я на власні очі бачив, як Сергій Лавров подивився на мапу з українським Кримом і вибіг із зали. І де цей «нормандський формат» відбувся востаннє. 10 лютого 2022 року, за два тижні до початку повномасштабного вторнення Росії в Україну.

Сьогодні все інакше. Тоді я часто наголошував: «Нам не потрібні посередники, нам потрібні союзники». І сьогодні це саме так працює. Ми в одному човні. Найменше, чого ми б хотіли, – це щоб наш човен називався «Титаніком».

«Нічого про Європу без Європи». Бо Україна – це Європа. І тому що для Росії достатньо одного цього речення, аби розпочати війну. І не просто війну в Європі, а війну проти Європи.

Ми, європейці, маємо завершити цю війну. Бо хто, як не ми?

Європа сильна, коли вона об’єднана. Її сила – не в дипломатичних формулюваннях і політичних кліше, а в готовності робити більше та чесно говорити одне з одним. Особливо коли йдеться про мир. Про мир через силу.

Остання зустріч відбулася без протоколу. Просто говорили одне з одним. Протоколісти МЗС Німеччини так і сказали: «Хореографія не передбачена». Я побачив, що вона й не потрібна. Цей ансамбль імпровізував гармонійно. Навіть, коли ритм динамічно змінюється. Новий європейський концерт виконував «Оду до радості». Попри все і без нот.

Коли я дивився вслід польському урядовому літаку, що відлітав, мені згадався лозунг «За вашу і нашу свободу». «Та ні», – подумав я. Наша свобода ж – неподільна”.

Перекладено за допомогою штучного інтелекту

Посилання на оригінальну версію статті німецькою мовою.