Україна знаходиться дійсно в скрутному становищі.

ЄС втрачає солідарність до Києва не тільки через політичну кризу в Уряді. Число тих, хто не хоче ризикувати погіршенням відносин з Росією через Україну, значно зростає. Посол України в Німеччині, Андрій Мельник, аргументує своє переконання стосовно того, чому тиск на Москву повино бути збережено. Для посилення економіки країни, цього року у червні вже заплановано провести український бізнес-форум у IHK-München.

 

Пане посол, яким є на разі становище на Сході України?

На превеликий жаль, ситуація на Донбасі до сих пір знаходитися у дуже скрутному становищі. Забезпечити припинення вогню не вдалося повністю, що є найважливішим пунктом Мінської угоди. За останні тижні число жертво непомітно знизилось.

Кожного дня, особливо вночі, фіксуються випадки використання сепаратистами зброї. Не є виключенням і широкомасштабне залучення важкого вогнепального спорудження, що вже довгий час є категорично забороненим.

 

Чому саме вночі?

Моніторингова місія ОБСЄ не має достатньої кількості співробітників та може працювати тільки в першій половині дня. О 5 годині робочий день офіційно доходить кінця та спостерігачі повертаються в готель. Більш того, через недостатню видимість вночі неймовірно важко чітко встановити траєкторію пострілів та ідентифікувати нападників. Крім поранених військових часто трапляються жертви й серед мирного населення. Кожного дня нас повідомляють про пораненння, а також смертельні випадки серед мирних громадян. На даний момент, через обмежений доступ представників ОБСЄ до окупованих територій спроби припинення та контролю за використанням важкої артилерії не є успішними.

Ти не менш, певні позитивні зрушення відбулися, здебільшого завдяки невтомному сприянню німецької сторони. Таким чином, з 1 січня місію ОБСЄ в Україні очолюють представники Німеччини. Щодо цього питання наш Президент Петро Порошенко здійснив візити до Берліна та Мюнхена з метою пошуку нових шляхів встановлення миру. Першочерговим є врегулювання поліцейської місії на Сході України,  а також нагальна потреба продовження політичного тиску на Росію. На жаль, впродовж останніх місяців ми спостерігаємо досить чітку тенденцію Заходу щодо бажання послабити тиск навіть закривши очі на те, що Москва не виконала своїх зобов`язання. Це несе нам не аби яку загрозу.

 

Якою є ситуація в Криму?

 

На разі становище змінилось, але все ж таки є надзвичайно важким. Вже минуло 2 роки після анексії Криму, що є  прямим порушенням норм міжнародного права, але ми так само не в змозі врегулювати політичний процес трансформації. До сих пір не знайшли свого вирішення проблеми практичного спрямування: торгівля, транспорт, водо- та енергопостачанняю Особливо гострими є проблеми мілітаризації суспільства, відчуження майна та,  передусім, права громадян. Варто зазначити, що Росія блокує усі спроби налагодження міжнародного діалогу.

Не варто забувати, що до моменту окупацію на територію Криму проживало до 50% етнічних росіян. Але інші 50% відсотків становлять українці, що надалі залишаються на півосторові. Додатково 13% населення складає етнічна група кримських татар. На разі вони не в змозі спілкуватися рідною мовою. Сьогодні в Криму налічується 576 шкіл, але серед них жодної україномовної! Через невизанчений статус занепадає туризм та фактично призупено процес надходження інвестицій. Москва також не надає жодної фінансової пітримки. На разі приймаються лише необхідні міри, щоб забезпечити мінімальний рівень проживання.

 

Чи повернеться колись Крим до складу України?

Звичайно, ми залишаємось реалістами та не маримо ілюзіями про якнайшвидшу реінтеграцію. Тим не менш, ми не забуваємо про Крим та ніколи не визнаємо status quo території. Варто зазначити, що у воз`єднання Німеччини мало хто міг би повірити декілька десятиліть тому!

 

Якщо ціни на газ надалі залишаться низькими, чи не боїтесь ви, що Президент РФ Путін знову зважиться на зовнішньополітичну аферу?

 

Його афери ще не добігли кінця. Падіння цін на газ має реальні та відчутні наслідки на занепадаючу економіку Росії. Ми маємо не випускати з поля зору ірраціональні маніпуляції Путіна. Зокрема, ми вимагаємо продовження санкцій допоки можна буде помітити перші вагомі результати. Мова йде про відновлення територіального кордону нашої держави та відступ російських військових зі Сходу України.

 

На Сході України є російські війська?

Безумовно. І на це є мільйон підтверджень! Хіба що сліпий не взмозі їх побачити.

 

І знову до санкцій…

Останім часом ми з тривогою помічаємо, що політичний тиск на Росію значно послаблюється. Для вирішення цього питання Президент України Петро Порошенко вже здійснив візити до Мюнхена та Берліна. Санкції не залишать у виграші жодного, зокрема й Україну. Кінець кінцем, Росія була нашим найголовнішим торгівельним партнером. Але ми не маємо іншого інструменту впливу, щоб сприяти виконанню Мінської угоди. А це питання є надзвичайно важливим для усієї Європи.

Чому?

Перш за все, існує велика загроза замороженого конфлікті, на кшатл того, що трапився у Придністров'я або Південній Осетії. Але в Україні Донбас не є аграрним регіоном, але

промисловим центром, де проживає більше ніж 3 млн осіб. Зупинка роботи одного заводу на Донбасі означатиме 10.000 безробітних. До того ж, вже сьогодні в Україні офіційно зареєстровано 1.7 мільйонів тимчасово переміщених осіб, що не втратили надію на скоріше повернення додому. Status quo для цієї території - катастрофа для всієї Європи. Перш за все, це стосується агорози нової потужної хвилі біженців.

 

Чи є щось “хороше” від наслідків військової політики Путіна?  Чи мало це втручання впил на загальне об`єднання нації з 25 річчя незалежності?

Власне вживання слова “хороше” у цьому випадку я вважаю неприпустим. Але в обіймах війни громадяни відчули на власній шкірі потребу захищати свою державу своїми силами. Зокрема населення на Сході стало більш патріотичним, аніж на Заході. “Завдяки” Путіну наше громадянське суспільство розвивається невпинно, а також відчувається особлива єдність серед населення.

 

Яким є економічне становище України?

Дуже важким. Але ми вже залишили позаду найкритичніший момент. На разі ми вже можемо спостерігати економічний ріст від 1 до 3 відсотків. Важлим внеском варто стала діяльність німецьких, зокрема баварських, підприємств на території України. Звичайно, про пожвавлення ще говорити зарано, але держава та підприємства вбачають багато перспектив на майбутнє, зокрема в галузі постачання продукції. Для відкриття нових можливостей на 6 червня 2016 заплановано провести український бізнес-форум у Мюнхені. Щоб уникнути банкротства країни необхідним залишається досягти згоди з приватними інвесторами.

 

Урядова коаліція в Україні на даний момент розпадається. Про “контрреволюцію олігархів” за участю Прем`єра Арсенія Яценюка на разі говорять в уряді. Що за хвороба прийшла в Україну?

Україна знаходиться дійсно в скрутному становищі. Але не варто драматизувати та оперувати надто гучними висловами як “контрреволюція”. Розпад коаліції є прямим свідченням того, наскільки массивним є опір представників старої еліти проти нових реформ. Щодо вашого питання сприводу хворобу, можу сказати лише одне: нам не вистачає політичнї культури, щоб досягти компромісне рішення. Крім того, до сих пір деякі політичні сили ставлять власні егоїстичні інтереси вище за добробут населення.

 

 Прем'єр-міністр Баварії Горст Зеєгофер висловив своє занепокоєння планом з візової лібералізації для України. Політик проводить аналогію загрози масової хвилі мігрантів, як трапилось з мешканцями Балканів.

Щодо вирішення цього непорозуміння Президент повів зустріч із Зеєгофером. Візова лібералізація отримала пітримку та сприяння Європейської Комісії. Побоювання стосовно масової міграціоної хвилі є необгрунтованим, так як частка біженців з України в Німеччині залишається незначною. У порівнняні з іншим націями ми навіть не потрапили у перші 20 країн з найбільшою кількістю мігрантів. До того ж, у Баварії ця частка становить менше, ніж 1%. Тому це не є сигналом для паніки. Ми також зацікавлені у повернені наших громадян назад. Жителі мають змогу отримати новий паспорт у разі втрати вже наступного дня. Безвізовий режим буде можливий лише за умови введеня біометричних паспортів, який на разі було випущено лише 700.000. Для усіх інших залишається необхідним отримувати візу.

Зокрема, українці вже мали шанс масово емігрувати до Європи: просто подати досягти українсько-польського кордону та подати заяву про надання притулку. Але чомусь вони цього не зробили. 

Bayern Kurier,