Один депутат Бундестагу з лав ХДС закликає вислати українського посла з Німеччини. Посол відповідає і закликає тепер голову ХДС дати свою оцінку. Це можна розглядати як звичайну суперечку, в якій задіяний Андрій Мельник. Але цього разу все інакше.

Ніхто не очікує скорого миру у війні в Україні

Федеральний канцлер Олаф Шольц заявляє, що його уряд підтримуватиме Україну стільки, скільки це буде потрібно. Федеральний міністр закордонних справ Анналена Бербок каже, що війна в Україні може тривати роками. Висновок очевидний: федеральний уряд не розраховує на мир. Не розраховують навіть на мирні переговори.

І це наразі правильна позиція. Ані Глава української держави Володимир Зеленський, ані президент Росії Володимир Путін не націлені на мирні переговори. Путін, його міністр закордонних справ Сергій Лавров і його попередник Медведєв знову і знову підтверджують військові цілі Росії, спрямовані на ліквідацію України як держави з власною українською, прозахідною ідентичністю. Зараз війна в Україні виглядає як події Першої світової: позиційна війна. Підсумок у будь-якому разі: жодних перспектив на мир.

Як довго ще протримається підтримка України Німеччиною?

Повернемося назад до Німеччини. Війна в Україні майже щодня продукує страшні новини, які завжди мають лише одне повідомлення: добробут під загрозою, і не лише нижчий клас страждає від величезного зростання цін у дискаунтерах та у рахунках на оренду, але й середній клас. Що не лише наштовхує на запитання про те, чи спричинить це «народні повстання», як це сміливо сформулювала Бербок. Але також, як довго триватиме підтримка України Німеччиною.

І можна сказати одне: якщо десь у Німеччині зазнає краху проукраїнська політика, то це буде у східних регіонах країни. А саме в Саксонії. Поширені там настрої, мабуть, можна підсумувати так: 30 років тому ми втратили все і повинні були повністю відбудовуватися. Ми не хочемо втратити все, що ми побудували, і почати все спочатку. Не через конфлікт, який не є нашим конфліктом.

Прем'єр-міністр Саксонії Кречмер стурбований настроями східних німців

І голова саксонського уряду озвучує ці настрої. Тому він і закликає до переговорів, тому він просить «заморозити» цю війну. Міхаель Кречмер не має пропозицій щодо того, як це може працювати, не дивно, тому що їх просто не існує. Але це не вирішальне, для прем’єр-міністра; вирішальним є настрій у його державі. Кречмер пливе по хвилі, перш ніж вона перетвориться на цунамі.

Це є передісторією відкритого конфлікту між Послом і Прем’єр-міністром, депутатом Бундестагу від ХДС і головою ХДС. Історія дипломатії ще не переживала такого посла, який би був таким гучним і у такому тоні атакував країну перебування. Ніколи ще такого не було, щоб хтось з-за кордону говорив з німцями так проникливо і відверто.

Кречмер для посла Мельника — «lost case»

Лише кілька годин тому на коментар у газеті «Neue Osnabrücker Zeitung» із заголовком: «Вибачення з Києва щодо цього посла були б доречним» — Андрій Мельник дав зрозуміти, як він оцінює роль німців у війні в Україні. : «Доречніше було б, щоб деякі німецькі політики вибачилися перед українцями за те, що вони не запобігли цій варварській російській війні на знищення, а в першу чергу сприяли їй».

Мається на увазі те, що Німеччина зробила можливою війну в Україні в першу чергу через політику зближення із Росією («Зміна за рахунок торгівлі», «Північний потік-2»). Максимальна провокація, але яка несе в собі зерно правди. У будь-якому випадку вона є чутливою до німецького розуміння політики та історії.

Коли газета «Süddeutsche Zeitung» прокоментувала, що Андрій Мельник, відмовляючи у візиті прем’єр-міністру Саксонії до України, сприяє «солідарності із путін-ферштеєрами», і що краще було б організувати візит Міхаеля Кречмера до жахів Бучі та Ірпіня в Україні, А.Мельник відповів: «На жаль, пан Кречмер — «lost case». Жоден візит до Бучі чи Ірпіня не допоміг би прем’єр-міністру Саксонії та віце-голові ХДС зняти рожеві окуляри. Без шансів. На жаль».

«Заморожена війна» не є рішенням

Хто зараз закликає до миру, до «переговорів», до «замороження» війни, той грає на руку агресору Путіну. Принаймні так це бачить Андрій Мельник, і так бачить його найвищий шеф, президент Володимир Зеленський. Якби переговори відбулися зараз, це призвело б до «продиктованого миру», якому хоче запобігти федеральний канцлер.

Також правдою є те, що «заморожена війна» — це не рішення, а лише крихкий агрегатний стан. Це можна вивчати на прикладах в Молдові, Грузії та Сербії, де Путін має владу «розморозити» «заморожені» конфлікти в будь-який момент. На прикладах Придністров'я, Абхазії, Осетії та Косово видно, що відсутність війни не означає відразу мир.

Автор: Ульріх Райтц

Джерело: Focus Online