Газета «Frankfurter Allgemeine Zeitung»
(0,83 млн. читачів),
Друковане видання №34/2021
від 10 лютого 2021 р.
Франк-Вальтер Штайнмаєр не мав права пов'язувати свою полум’яну промову на користь газопроводу [«Північний потік-2»] із історичною пам’яттю про війну Німеччини на винищення проти Радянського Союзу. Цим він лише роз’ятрив рани, які ще зовсім не загоїлися.
Франк-Вальтер Штайнмаєр мав би і справді набагато краще розуміти окремі речі. Адже під час його перебування на посаді міністра закордонних справ Федеральний президент досить часто стикався з усвідомленням того болю, який і сьогодні відчувають у Східній Європі через погано загоєні рани ХХ століття.
Тим більше незрозумілим видається той прокол, якого він допустився, пов’язуючи свій заклик на користь газопроводу «Північний потік-2» зі спогадами про німецький збройний напад на Радянський Союз та про більше ніж двадцять мільйонів вбитих, до яких призвела ця війна серед його мешканців.
Сьогодні Кремль проводить історичну політику, засновану на радянських міфах. Він присвоює виключно для Росії всі жертви нацистської війни на винищення, а також усі героїчні подвиги у боротьбі проти гітлерівської Німеччини.
Одночасно Москва оббріхує усіх українців – а за зручної нагоди й інших східноєвропейців – як колаборантів та нацистів. Насправді ж найбільша кількість злочинів, скоєних німцями у війні проти Радянського Союзу, була вчинена саме на територіях України та Білорусі.
Звичайно, це жодною мірою не применшує той терор, якого зазнали росіяни. Але це наочно демонструє, що жахіття того часу повинні братися до уваги не лише у відносинах із Росією.
Адже, якщо слідувати логіці Ф.-В.Штайнмаєра, то – якраз навпаки – історична відповідальність Німеччини перед Україною могла б так само бути використана у якості аргументу проти «Північного потоку – 2». Але і до цього либонь не варто вдаватися.
Публікація німецькою мовою доступна за посиланням: