Нещодавній коментар Посла України у ФРН Андрія Мельника головній німецькій інформ-агенції «dpa» на висловлювання Федерального президента Ф.-В. Штайнмаєра на захист газопроводу «Північний потік-2» викликав у німецькому суспільстві неймовірний резонанс і цілу хвилю солідарності зі сторони найбільш авторитетних журналістів-міжнародників.

Ще одним прикладом цьому стала авторська стаття шеф-редактора і видавця впливового політичного журналу у Німеччині – «CICERO», що охоплює понад півмільйона читачів, Александра Маргваєра.

Переклад публікації українською мовою:

„Переосмислення Штайнмаєра“

Журнал «CICERO» 

(бл. 0,5 млн. читачів)

від 9 лютого 2021 р.

У розмові з газетою "Rheinische Post" Франк-Вальтер Штайнмаєр прославляє газопровід "Північний потік-2" як мирний проект на фоні нападу Німеччини на Радянський Союз. 

Україна реагує з обуренням. Насправді ж Федеральний президент викарабкався на самісіньку вершину лицемірства.

Колись Франка-Вальтера Штайнмаєра вважали хорошим міністром закордонних справ.

Деякі дипломати, які тривалий час перебувають на дипслужбі, навіть кажуть, що він був одним із найкращих [глав МЗС] із часів самого Ганса-Дітріха Геншера.

Але як би там не було: у ролі Федерального президента, здається, він повністю втратив свою зовнішньополітичну «чуйку».

Оскільки те, що він нещодавно видав в інтерв’ю для газети «Rheinische Post», загнало на пальму не лише українського посла в Німеччині, але й дуже багатьох інших. І цілком справедливо.

Ішлося, як це часто трапляється, коли виникає саме тема Росії, про газогін "Північний потік-2", назвати який лише спірним було б явним евфемізмом.

Тому що жоден інший проект не спричиняє більшого розколу всередині Європи, а особливо у рамках ЄС.

Аргументів на цей рахунок було висловлено вже більш ніж достатньо, і той факт, що такі країни як Польща та особливо Україна надзвичайно стурбовані через будівництво газопроводу між Росією та Німеччиною, є цілком очевидним. 

Адже само собою зрозуміло, що  «Північний потік-2» - це набагато більше ніж просто економічний проект.

Бо коли йдеться про енергетику, то тут же йде мова про геополітику. І "Північний потік-2" у цьому плані не є жодним винятком, а справжнім козирем Кремля.

Підкуповуюча логіка

Після того, як Штайнмаєр широко розглагольствував і обурювався арештом Алексєя Навального, котрий має бути «звільнений негайно і без передумов", двоє журналістів прагнуть дізнатися від нього, а як же він ставиться до завершення "Північного потоку-2"?

Втім раптом Федеральний президент вдається до значно менш безапеляційної лексики.

Все це, - за його словами, - «непросто», і зрештою слід врахувати також і наступне:

"Після тривалого погіршення відносин останніми роками енергетичні відносини є чи не останнім мостом між Росією та Європою".

Цю фразу треба ще добряче пережувати і переварити.

І справа навіть не в тому, що більша частина Європи навпаки радше воліла би взагалі відмовитись від таких відносин, і що Штайнмаєр по-патерналістськи витлумачує обхідний трубопровід як свого роду панєвропейський мирний проект.

Його логіка при цьому видається настільки ж абсурдною, як ніби голова правління Rheinmetall [ценайбільша у ФРН компанія у сфері ВТС] стверджував би, що постачання зброї до Ірану вбачається набагато кращим аніж повний розрив контактів з режимом аятоли.

Щоб послуговуватися настільки неприкритим цинізмом, треба було й дійсно пройти надзвичайно ґрунтовне навчання у приймальні Герхарда Шрьодера.

До речі, той самий Штайнмаєр у тому ж інтерв'ю промовляє про "геополітичний виклик", коли Китай і Росія нині постачатимуть свою вакцину [від коронавірусу] до тих країн, де бракує вакцини західного виробництва:

«Це може докорінно змінити баланс політичних сил на довгі роки у майбутньому».

При цьому треба чітко констатувати: можливо російська вакцина і рятує життя, тим не менше вона є небезпекою для всього вільного світу.

З іншого ж боку, - за його словами, - російський природний газ нібито сприяє дружбі між народами.

Одного лише цього нечуваного пересмикування з боку Федерального президента Німеччини було би більш ніж достатньо, щоб образити уряд у Києві.

 

Вершина лицемірства

Але вийшло ще красномовніше. Апологетичне словоблуддя Штайнмаєра про "Північний потік-2" досягло свого апогею у констатації, що з огляду на німецько-російське минуле цей проект має величезне історичне значення.

Для "нас, німців", - за словами Федерального президента, - існує іще один, зовсім інший вимір:

«Ми озираємося на дуже мінливу історію з Росією. Були етапи плідного партнерства, але також і часи страшних кровопролить. 22 червня виповнюється 80 років від нападу Німеччини на Радянський Союз. Понад 20 мільйонів людей у колишньому Радянському Союзі стали жертвами війни».

І саме це насправді і є справжньою вершиною лицемірства.

Лише через той факт, що Німеччина 80 років тому напала на Радянський Союз, "Північний потік-2" нині має служити спокутуванням воєнних злочинів, а то й запобігати майбутнім побоїщам?

Не часто доводилося так сильно соромитися слів глави держави!

Навряд чи є якась інша країна, яка б зазнала гірших спустошень під час Другої світової війни, ніж тодішня радянська республіка Україна.

А тепер вона має проковтнути німецько-російський газогін, котрий явно спрямований проти інтересів Києва, як «проект примирення»?

Саме з огляду на такий нечуваний пофігізм, озираючись назад, зовсім по-іншому дивишся на все це, особливо беручи до уваги, що колишній хлопчик на побігушках у Шрьодера протягом багатьох років був відповідальним за всю зовнішню політику Німеччини.

І це звучить як справжнє знущання, коли Штайнмаєр в інтерв'ю «Rheinische Post» державницько-президентським тоном просторікує, що минуле «має відношення до сьогодення і, отже, до демократії», щоб у наступному реченні підкинути ще й таку фразку:

«Коли ми переосмислюємо нашу близькість або віддаленість від історичних подій, то ми як суспільство завжди знаходимо себе заново».

Одначе і український посол, і його співвітчизники могли би прекрасно обійтися і без такого історичного «переосмислення» з боку Франка-Вальтера Штайнмаєра. Як, зрештою, і багато німців.

Автор Александер Маргваєр, шеф-редактор і видавець

Джерело:  Cicero