• A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Deutsch
«Посол Андрій Мельник закликає Захід до більшого партнерства з Україною у галузі оборони», - інтерв’ю тижня на німецькому радіо «Deutschlandfunk»
Опубліковано 08 серпня 2022 року о 20:30

Ведуча Сабіне Адлер: Шановний пане посол, на якому зараз етапі триває війна після того, як майже півроку тому в Україну вторглася Росія?

Посол Андрій Мельник: Минуло вже більше 160 днів агресивної війни проти України. І навіть якщо ми продемонстрували, що Путін не може відразу досягти своїх цілей – взяти Київ і повалити уряд, можливо, окупувати всю Україну – на жаль, військова небезпека все ще дуже велика, і росіяни все ще переважають у силі, і вони використовують усі свої сили, щоб також досягти своїх великих планів. Тому важливо, щоб наші партнери, в тому числі німці, нам набагато більше допомагали, в тому числі зброєю.


«Путін розуміє тільки військові межі»

Ведуча Сабіне Адлер: Багато людей, перш за все у вашій країні, які постраждали від війни безпосередньо, звісно, воліли б, щоб бойові дії закінчилися якомога скоріше. Але у вашій країні люди знають, що миру, принаймні на даний момент, не можна досягти шляхом переговорів. Чому цього не розуміють українці та німці?

Посол Андрій Мельник: Ну, для нас мир – це найвище благо. Ми прагнемо миру. Ми всі хочемо жити в мирі, тому що ми бачили, яке спустошення ця війна принесла в нашу країну. Водночас те, що ви бачите тут, у Німеччині – що потрібно йти на поступки, тоді буде зустрічна відповідь, тобто всі звичайні підходи, що таким чином можна досягти миру – це, на мій погляд, найбільша стратегічна помилка. Бо з Путіним це просто не працює. Він розуміє тільки військові межі, і лише тоді, коли він побачить, що він більше не може наступати, що його війська зайшли в глухий кут, лише тоді він зможе почати переговори. Я сумніваюся, що наразі настав такий момент. Найгірше те, що значна частина німецького суспільства досі не зрозуміла, що миру тут можна досягти лише військовим шляхом. Для когось це не дуже логічно, але, на жаль, так воно і є у цій страшній війні.


«Путін хоче знищити українську державу»

Ведуча Сабіне Адлер: Тим, хто ще цього не зрозуміли, що їм потрібно знати?

Посол Андрій Мельник: Потрібно знати, що для Путіна важливо не лише завоювання територій. Він хоче багато чого іншого. Він хоче знищення, знищення української держави, але й також знищення державності. І український народ знову перебуває в небезпеці. І в цьому питанні навряд чи можливо досягти компромісу. Бо що ми маємо йому запропонувати? Наразі немає критичної маси до переговорів. І тому єдине, що має значення – це продемонструвати військову силу, вказати йому на межі, і тільки так можна сподіватися, що Путін дійсно зможе відмовитися від своїх планів по вторгнення. Але, на жаль, мабуть, для цього ще дуже довгий шлях.


«Ще немає відчуття: «Так, ми повинні зробити все»

Ведуча Сабіне Адлер: Чи гадаєте Ви, що зрештою Україна разом зі своїми західними партнерами, тобто зі Сполученими Штатами, з Європейським Союзом, з НАТО – хоча НАТО не хоче виступати ні партнером, ні актором – що цей західний альянс разом з Україною зможе фактично перемогти Росію?

Посол Андрій Мельник: Ну, я особисто твердо переконаний, що це можливо. І це зараз залежить від готовності наших партнерів, тому що вони нам вже багато в чому допомогли. Німеччина також. І про це потрібно сьогодні говорити голосно. Бо якщо порівняти, з чого ми починали тут понад 160 днів тому, то це були розмови про надання Україні 5000 зхисних шоломів та інші історії. Сьогодні ми просунулися далі. І ми вдячні за цю допомогу. Але досі ситуація залишається такою, щоб перемогти росію у перевазі у найсучаснішій зброї, яку має в своєму розпорядженні Захід, включаючи Німеччину... яка може її виробляти, потрібно, щоб прийшло усвідомлення, що цього можна досягнути лише тоді, коли потрібно дійсно зробитивсе. Іншими словами, Німеччина і США, Британія, всі наші партнери дійсно повинні зробити все можливе, щоб допомогти нам. Тоді Путін зрозуміє, він зрозуміє це дуже швидко. І я думаю, що, на жаль, ми ще досі до цього не дійшли. Дещо робиться. Є солідарність. Є бажання нас підтримувати, до речі, також фінансово, що дуже важливо. Але досі немає цього відчуття: так, ми повинні зробити все, і тільки тоді буде здобута перемога.


Заклик до співпраці щодо найсучасніших систем озброєння

Ведуча Сабіне Адлер: Деяким спостерігачам, навіть для тих, хто вже тривалий час займаються Україною, складно зрозуміти, що Україна також є дуже важливим постачальником зброї. Думаю, не так давно, Україна була в десятці найважливіших постачальників зброї.

Посол Андрій Мельник: Це так.

Ведуча Сабіне Адлер: Чому досі не можна було озброїтися, так би мовити, необхідною зброєю? Чому це не було зроблено?

Посол Андрій Мельник: Це тому, що ми майже не співпрацювали разом, тобто в цих сегментах найсучаснішої зброї. Правда, що ми виготовляли танки, бронетранспортери, експортували їх у багато країн світу. Але це була схожа зброя, яку сьогодні мають росіяни. Але ми бачимо, що, наприклад, реактивні системи залпового вогню HIMARS, які дійсно досягають дальності 80 кілометрів, що тільки з такими високоточними системами зброї можна зробити вирішальний внесок у те, що росіяни розуміють, ні, вони не можуть просуватися так легко вперед. Це і є причина. Ми залишаємося важливою країною-виробником зброї. Сподіваюся, що так буде і після війни. Але ми можемо впоратися з цим і створити стримуючий потенціал для росіян на майбутнє, на наступні кілька десятиліть, лише створивши партнерство разом з німцями, наприклад, у військово-морському секторі, або з британцями чи американцями для створення справді найсучаснішої системи зброї, щоб росіяни більше не відчували жодної спокуси атакувати нас.

Ведуча Сабіне Адлер: Підсумовуючи, можна сказати, що українське збройне виробництво могло постачати та виробляти до моменту війни певною мірою застарілу техніку?

Посол Андрій Мельник: Ну, не зовсім застарілу, але принаймні техніку, яка не могла б дати нам вирішальних переваг у цій війні.


«На жаль, Шрьодер на 100 відсотків представляє російську сторону»

Ведуча Сабіне Адлер: В інтерв’ю тижня німецького радіо «Deutschlandfunk» сьогодні Посол України в Німеччині Андрій Мельник, який залишає свою посаду.

Знову Ґерхард Шрьодер відвідав Москву і запропонував, ще раз поміркувати над початком переговного процесу, що можна взяти за основу зернову угоду, за якою тепер можна вивозити зерно з України, що цей зерновий компроміс можна розширити і на мирне рішення. Чи він правий? Чи можна рухатися в цьому напрямку?

Посол Андрій Мельник: Ми однозначно маємо використати будь-який шанс, який випадає, щоб відновити переговори. Тому що в перші тижні війни відбувалися дуже інтенсивні переговори. Тоді ми побачили, що вони взагалі нічого не принесли, бо Путін до цього ставився несерйозно. Тож у те, що говорить пан Шрьодер, звичайно, важко повірити. Це просто його відчуття, що він передає. Звичайно, можна було б використати і цю динаміку, яка відбулася при укладанні зернової угоди, щоб побачити, чи підемо ми далі...

Ведуча Сабіне Адлер: Але це озвучує, так би мовити, не та людина? Колишній канцлер і газовий лобіст Шрьодер не та людина, хто про це має говорити?

Посол Андрій Мельник: Але, на жаль, це так, що пан Шрьодер на своїй позиції не має жодної можливості чесно і неупереджено бути посередником. На жаль, він на сто відсотків представляє російську сторону.


Німецький рекордний експорт до Росії на майже 23 мільярди євро

Ведуча Сабіне Адлер: Чи бачите Ви якогось кокретного актора, країну, особу, інституцію, яка фактично могла б стати посередником? Отже, кого Ви бачите на обрії? Хто міг би стати таким перемовником?

Посол Андрій Мельник: Якщо взяти приклад із цією зерновою угодою, то ООН відіграла напрочуд конструктивну роль, як і особисто Генеральний секретар. Туреччина все ще є партнером, хто намагається зберегти канали зв’язку із Росією. Багато хто критикував, але це працює. Я вбачаю у цьому багато шансів, що якщо цю динаміку можна буде продовжити, ми справді побачимо у цьому новий шанс. Але це відбудеться лише тоді, коли Путін це помітить. Але наразі, на жаль, він бачить, що може просуватися військовими діями. Він заробляє великі гроші на експорті газу. Нещодавно ми прочитали, що за перше півріччя цього року з Німеччини до Росії було переведено рекордну суму – майже 23 мільярди євро. Це майже половина річного військового бюджету Росії. Він заробив на 50 відсотків більше з часу війни, ніж минулого року, наприклад. І це не тільки через ціни на газ. Звичайно, це ключовий фактор. Але це також пов’язано з тим, що експорт з Німеччини до Росії в цілому виріс. І Східний комітет німецької промисловості про це знає. Ми дуже часто про це говорили протягом останніх місяців і також просили допомогти переконати інших залишити російський ринок, поки триває війна. Тому що з податків, які там сплачуються, частково фінансується ця війна.


«Шкодую, що мені не вдалося розбудити німців»

Ведуча Сабіне Адлер: Пане Мельник, 7,5 років тому ми провели з Вами перше інтерв’ю тижня на радіо «Deutschlandfunk». Ви тоді тільки приїхали до Німеччини. Вас тоді мало хто знав. Зараз це зовсім інакше. Війна змінила все і багатьох. Вона також Вас змінила. Ви можете пояснити, чому німцям вдається знову і знову, щоб Ви реагували?

Посол Андрій Мельник: Ну, я шкодую, що мені і моїй команді не вдалося розбудити німців раніше, 7,5 років тому, бо війна триває вже з 2014 року, що мені не вдалося навіть тоді переконати німців і вказати на нагальність, що вже тоді слід було робити набагато більше. І якби нам ще тоді вдалося б більш успішно переконати німців також постачати нам оборонну зброю та збільшити наші можливості, я вважаю, що ризик того, що Путін розпочав би цю велику війну, був би набагато меншим. Ось у чому я особисто зараз себе звинувачую. Чому так не вдалося розбудити німців?


Провокація як «крок відчаю»

Ведуча Сабіне Адлер: І тепер це також стало можливим, тому що ніхто більше не міг ігнорувати Вас. І тому люди не могли не помічати Вас, по-перше, тому що Ви багато писали в Твіттері, а по-друге, часто таким тоном, який викликав у багатьох, ну, іноді більше, ніж просто підняті брови. Чому Ви обрали такий тон? І майже постійно, якщо я правильно помітила.

Посол Андрій Мельник: Тому що я тоді зрозумів, що якщо ти тихий, ввічливий і милий, то так не працює і що можливо лише через певну провокацію врешті-решт тебе чують... Я сам був шокований, що я мав такими засобами привернути увагу німців. – Ой, що ж там відбувається? Так чого він хоче від нас? - І такого я не планував. Це був наче крок відчаю з мого боку.


«Хвиля солідарності поступово стає менш помітною»

Ведуча Сабіне Адлер: Але з іншого боку Ви також не зупиняєтеся на цьому. Отже, навіть якщо зараз прочитати Ваші твіти, то вони сформульовані фактично в такому ж агресивному тоні. Чому Ви зараз не зупиняєтеся? Тепер німці вже зрозуміли. Чи ще не до кінця?

Посол Андрій Мельник: Ну, це зараз велика небезпека. З мого досвіду тут було те саме, коли я приїхав до Німеччини в 2015 році. Мінські угоди були підписані буквально місяць після мого приїзду. Обговорювалося питання України. Але пройшов час – дуже швидко, наприкінці 2015 року вже можна було сказати, що увага майже відійшла. І ця небезпека існує й сьогодні, тому що ця хвиля солідарності та співпереживання, яку ми відчували на початку війни в Німеччині – і ми досі дуже вдячні за це, що німцям не байдужою була наша доля – ця хвиля зараз поступово спадає, і зараз люди займаються проблемами як то ціни на газ, інфляція тощо, люди переймаються власними турботами про власне існування – усе це, на жаль, може призвести до того, про що Ви говорили. «У нас вистачає власних проблем.» «Чому ми зараз маємо дбати і допомагати українцям?» І це небезпека... тому я думаю, що ми повинні продовжувати бути голосними, тому що для декого все ще не до кінця зрозуміло, що якщо Україна впаде... тому вказувати на цю небезпеку, я вважаю все ще своїм обов'язком. Навіть якщо Ви справедливо кажете, що це когось ображає. Я можу це зрозуміти.


Рішення щодо Штайнмаєра було ухвалено в Києві

Ведуча Сабіне Адлер: Ви критикували навіть людину на найвищій посаді в державі, федерального президента. І не один раз, а багато разів. Ви мали справу з політиком, який є найпопулярнішим політиком у країні – протягом тривалого часу. І можна передбачити, що якщо нападаєте на дуже популярного політика, то отримаєте у відповідь ворожнечу серед тих, хто його так цінує. Ви цього не бачили чи свідомо на це пішли?

Посол Андрій Мельник: Я вважаю, що я не міг собі дозволити мовчати, коли ми побачили, що тут не було готовності, коли почалася війна. Не було готовності озирнутися назад і проаналізувати, що пішло не так.

Ведуча Сабіне Адлер: Але потім Штайнмаєр заявив: «Я зробив помилку». Він визнав це ще на початку війни.

Посол Андрій Мельник: Так, але я думаю, що це було відразу після цих критичних заяв з мого боку.

Ведуча Сабіне Адлер: Що насправді сталося? Що насправді призвело до того, що Штайнмаєра не запросили?

Посол Андрій Мельник: Ну, чесно кажучи, я не знаю, тому що рішення приймалося в Києві.


Не було ні листа, ні дзвінка, нічого з початку війни

Ведуча Сабіне Адлер: Напевно запитують посла в Німеччині, коли виникає ситуація: Федеральний президент хотів би відвідати Київ. Це нормальна річ у світі, коли телефонують з Києва в Берлін своєму послу і запитують, яка ситуація і чи хороша це ідея.

Посол Андрій Мельник: Ну, тут я хочу ще раз наголосити, що не було відмови у запрошенні. Це досі так інтерпретується, тому що не було, власне, і запрошення. З початку війни між моїм президентом Володимиром Зеленським і федеральним президентом Штайнмаєром взагалі не було ніякого контакту. Не було жодного листа, жодного телефонного дзвінка. Ну, взагалі нічого не було, довгі місяці, тобто багато тижнів з початку війни.


«Тепер все залежить від того, коли насправді пан Штайнмаєр приїде до Києва»

Ведуча Сабіне Адлер: Ви маєте на увазі з офісу федерального президента в Київ щодо візиту?

Посол Андрій Мельник: Так, загалом так. Не було жодної телеграми чи повідомлення. Була повна тиша. А потім раптом стало відомо, що президент Штайнмаєр теж хоче поїхати до Києва, тобто разом з групою глав східноєвропейських держав. Можливо, це була одна з причин, чому в Києві вважали, що краще було почекати з візитом в той час, і зробити тоді, коли можна справді звернути увагу і щоб цей візит мав цінність сам по собі. Але для мене важливо те, що це була ініціатива мого президента – двічі телефонувати відтоді Штайнмаєру, і що він двічі підтверджував це запрошення. І зараз все залежить від того, коли насправді пан Штайнмаєр приїде до Києва.


«Сподіваюся, канцлер знайде час»

Ведуча Сабіне Адлер: Ну, Ви не зупинилися на Штайнмаєрі, Ви також зачіпали й Олафа Шольца. Закінчилася історія всім відомою фразою про «ображену ліверну ковбасу». Ви говорили, що коли Ви зараз залишаєте Німеччину, то Ви б вибачилися особисто, якби канцлер прийняв Вас перед Вашим від’їздом. Я інтерпретую це так, що якщо канцлер Вас не прийме на прощання, то Ви не будете вибачатися.

Посол Андрій Мельник: Ну, я сподіваюся, що канцлер знайде час. Тому що прийняти посла, який представляє країну, яка перебуває у розпалі війни, і ця війна все ще триває, і коли ми сподіваємося на допомогу Німеччини, яка ще прийде, я вважаю, що це було б найприроднішим, чого можна очікувати. І я сподіваюся, що цього разу канцлер...


«Це була моя єдина мотивація, щоб німці краще нас зрозуміли»

Ведуча Сабіне Адлер: Ще раз запитаю. Отже, якщо канцлер Вас не прийме, Ви не будете вибачатися? Так би мовити, на вимогу чи дистанційно?

Посол Андрій Мельник: Ну, з одного боку, я вважаю, що з людської точки зору було б правильним, якби канцлер знайшов якихось десять хвилин для українського посла. Тому що я, як дехто каже, образив і поводився недипломатично. Я це визнаю. Але з іншого боку – і всі, хто знав мене роками, той знає, що єдиною причиною чи єдиною моєю мотивацією було те, що ми любимо Німеччину, тому що ми тут себе дуже добре почували, тому що Німеччина та німецький народ були і є дуже близькими для нас, і моє єдине бажання було, щоб ці відносини між Україною та Німеччиною стали ближчими і щоб німці нас краще зрозуміли. Отже, це було моєю єдиною мотивацією. І якщо я вдавався до засобів, у тому числі словесних, які декому здавалися недипломатичними, то я про це шкодую. Я хочу сказати те саме і сьогодні. Це стосується не лише канцлера. Це стосується багатьох інших заяв, які я робив, тому що емоції кипіли, тому що я не бачив іншого виходу, окрім як стати рупором. Бо тільки так мене можна було почути. І ось це мені важливо.

Ведуча Сабіне Адлер: Отже, якщо я Вас правильно зрозуміла, Ви кажете, що тому, що любите Німеччину, Ви ображаєте Німеччину і радите наступному послу, Вашому наступнику, продовжувати поводитися так само? Я Вас правильно зрозуміла?

Посол Андрій Мельник: Ні, тут я не погоджуюся. Я ніколи не ображав Німеччину. Я …


«Намагався критикувати владу»

Ведуча Сабіне Адлер: О, багато людей справді розуміли це інакше.

Посол Андрій Мельник: Так, можливо, але я ніколи не ображав Німеччину як країну. Я завжди намагався критикувати владу. І я думаю, що в багатьох випадках ця критика також була виправданою, тому що допомога, якої ми потребували, не прийшла або не прийшла вчасно, і цей список можна продовжувати. Але ображати Німеччину як країну чи ображати німців як народ, я ніколи не робив. І я б ніколи на таке не наважився б. І якщо хтось це так зрозумів, то я хочу вибачитися перед цими людьми. З їхньої точки зору, оскільки вони вважають, що посол завжди повинен бути ввічливим і завжди посміхатися, з їхньої точки зору, по-людськи кажучи, багато хто почувався ображеним або не міг зрозуміти, чому я критикую владу. Навіть якщо це не поширене явище або дехто вважає, що це також непродуктивно робити це. Але я діяв самостійно. Ну, я не мав генпланів, як зробити щось подібне. Ми у війні. Ми шукаємо рішення. Дуже часто ми їх не знаходимо. І тому, з моєї точки зору, треба було бути голосним.


«Зеленський хотів би бачити мене в Києві, у своїй команді»

Ведуча Сабіне Адлер: Ви тепер переходите на іншу дипломатичну посаду? Або запитаю інакше: що далі? Ви як дипломат готові до нової роботи в Києві? Або – оскільки Ви добре знаєте, що Ваш президент дуже пильно стежить за тим, хто виконує його доручення, а хто ні, що Ви були таким голосним, і зараз йдете на підвищення? Що далі?

Посол Андрій Мельник: Ну, ще ніяких рішень не прийнято. Не буду приховувати, що Президент Володимир Зеленський хотів би бачити мене у своїй команді в Києві. Я ще не знаю, що це буде. Є пропозиція, яку також схвалив Президент, щоб я міг продовжувати працювати заступником міністра закордонних справ. Але формально уряд приймає рішення. Тому я поки що не хочу забігати наперед. Тут важливо те, що я також вдячний Президенту за цю можливість, цю свободу організувати свою роботу тут так, як я вважав правильним. Я можу уявити, що йому теж не завжди було легко, тому що мій стиль був...

Ведуча Сабіне Адлер: Незвичайним.

Посол Андрій Мельник: Це було трохи незвичайним, м’яко кажучи. І через це я вдячний Президенту за його терпіння зі мною.


«Люди ще не готові до фактичної дискусії про Бандеру»

Ведуча Сабіне Адлер: Я вважаю дивовижним таке терпіння. Є ще одна дуже важлива тема, про яку треба поговорити, і яка тут викликала справжню хвилю, - це Ваше інтерв’ю про постать Степана Бандери. Для Зеленського це був принаймні привід, не знаю, чи це була причина, але привід відкликати Вас з Берліна. Степан Бандера – неймовірно складна, дуже важка постать. Ультранаціоналіст за часів Другої світової війни. Чому Ви під час того інтрв’ю відповіли так, як Ви відповіли, по суті захищаючи Бандеру? Можливо, ще одне: в Україні багато людей вважають його героєм, тому що він вів незламну боротьбу проти Радянського Союзу. У Німеччині, якщо його взагалі хтось і знає, то вважають антисемітом. А для Росії він, так би мовити, втілення фашистської України. Отже, шалено складна постать. Чому Ви його захищали?

Посол Андрій Мельник: Я вважаю, що з моєї точки зору було помилкою взагалі втягуватися в цю дискусію. І це була помилка з однієї простої причини: тому що люди, ну ні тут, ні за кордоном, частково і в Україні, мабуть, ще не готові сприйняти особистість Бандери, але й взагалі все, що відбувалося під час Другої світової війни, що сталося в Україні, об’єктивно обговорювати та орієнтуватися на факти. І в цьому інтерв’ю, з моєї точки зору, не вдалося, на жаль, ні виправити цю ситуацію, ні навести факти. Це було інтерв’ю, де я запитав себе: чому зайшло так далеко, що могло створитися таке враження? Як на мене, хибне враження. Мені шкода, і я хотів би ще раз наголосити на цьому сьогодні, якщо мої заяви образили людей – чи то в Німеччині, чи в Польщі, в Ізраїлі, можливо, також деінде у світі – що таке сталося. Але я вважаю, що найкраще залишити це поле для істориків. І це теж те, чого мені не вистачає, і я повинен відразу про це сказати, що історики, не тільки зараз через це інтерв’ю, але й протягом багатьох років до цього, насправді мовчать, що історики... а є лише кілька людей, які в Німеччині проводили дослідження на цю тему, але більше навряд чи можна когось знайти. Є історична комісія, як відомо, німецько-українська.


«Часом мені просто хотілося втекти, кудись у всесвіт»

Ведуча Сабіне Адлер: Саме так.

Посол Андрій Мельник: Навіть там на якомусь етапі було прийнято рішення взагалі нічого не говорити і закрити дискусію на цю тему. Я хотів би, щоб сьогодні була фахова дискусія. Вийшла лише одна стаття професора Грицака у газеті FAZ кілька тижнів тому, де він також прокоментував ситуацію навколо Бандери. І це теж було цікаво. Я б також порекомендував би слухачам прочитати це інтерв’ю професора Грицака. Але нам потрібен погляд на цю фігуру, на події Другої світової війни, що відбувалися в Україні, тому що Україна була повністю окупована нацистською Німеччиною. Це те, що для мене сьогодні має значення.

Ведуча Сабіне Адлер: Ви коли-небудь хотіли покинути Німеччину в певний момент? І якщо так, то куди?

Посол Андрій Мельник: Так, дуже часто, дуже часто. Коли дебати були такими гарячими, мені просто хотілося втекти, кудись далеко у всесвіт чи куди завгодно, щоб мені більше не довелося все це слухати. Ця дискусія, яка йде не туди, куди потрібно, навіть до сьогодні. Але наступною думкою було: добре, але що далі? Я мушу повернутися. Хтось же має продовжити цю роботу тут.

Ведуча Сабіне Адлер: Пане Мельник, дуже дякую за інтерв’ю. Коли саме Ви збираєтеся додому?

Посол Андрій Мельник: Дата ще не визначена. Але на порядку денному ще є кілька візитів, які я тут маю підготувати у Берліні у вересні. Але, як я вже говорив, питання вирішено, і тепер я з нетерпінням чекаю на нові завдання, які стоять переді мною.


Інтерв’ю провела Сабіне Адлер.

Джерело: Deutschlandfunk

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux