На запрошення Віце-голови партії ХСС, депутатки Європейського Парламенту Ангеліки Ніблер 28 січня 2021 року Посол України у ФРН Андрій Мельник взяв участь у відеоконференції "Nord Stream II - the big picture!".

Захід було організовано Економічною консультативною радою Баварії. У подіумній дискусії взяли участь її президентка Ангеліка Ніблер, керівник відділу Public Affairs Східного комітету німецької економіки Андреас Метц, колишній посол США в ФРН Джон Корнблюм, модератором виступив радник з економічних питань Action Media Consult Петер Шмандт.

Відео-версія заходу доступна за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=HH0MqSKJJak

Під час свого виступу Посол Андрій Мельник наголосив на згубності побудови такого проекту, озвучивши, зокрема, наступні тези: 

 

• Хоча Україна і має, на жаль, обмежені можливості впливу на реалізацію "Північного потоку-2", вона продовжує звертати увагу ФРН, ЄС та США на дотримання принципу взаємодовіри та трансатлантичну солідарність;
• "Північний потік-2" є абсолютно "зайвим" проектом, оскільки наразі в Європі є достатньо наявних потужностей та маршрутів поставок природнього газу (через "Північний потік"- 55 млрд. куб.м, Білорусь та Польщу - 39 млрд. куб. м, Turkstream - 32 млрд. та українську ГТС - 146 млрд.куб.м газу на рік), які перевищують прогнозні потреби газу в Європі; у 2020 р. Україна транспортувала 56 млрд.куб.м газу до Європи, в середньому на рік протягом останніх років - 90 млрд. куб м;
• "Північний потік-2" будується не з економічних та технічних міркувань, а з суто політичних причин;
• наразі немає гарантій того, що через 4 роки РФ буде здійснювати транзит природнього газу через Україну. Оператор ГТС України виходить з того, що з 2025 р. РФ повністю припинить поставки газу до ЄС через Україну, при цьому Україна втратить 2-3 % ВВП та 10 % надходжень до державного бюджету. Таким чином, зникне важливе джерело доходів до бюджету, у т.ч. у контексті необхідності фінансування заходів з енергетичного переходу в нашій державі. Крім того, відбудеться також криза довіри через втрату єдиного важеля, що об’єднує Україну, ФРН та РФ - транзиту російського газу українською ГТС;
• така ситуація постає перед дилемою: ФРН підтримує здійснення реформ в Україні й одночасно сприяє зменшенню нашого ВВП та надходжень до держбюджету. Зазначене може поставити на карту взаємну довіру між державами;
• у разі досягнення компромісу між ФРН та США щодо реалізації "Північного потоку-2" потрібно при цьому також обов’язково врахувати інтереси України, Польщі та країн Балтії, зокрема майбутнє членство України в ЄС.

Джон Корнблюм відзначив, серед іншого, таке: 

• проект Північний потік-2 не можна розглядати окремо від інших питань відносин з РФ, які є одним з основних пунктів зовнішньої політики США та "спільної" зовнішньої політики США та ЄС і являють собою "дуже важливу та одночасно вибухову суміш"; протягом останніх 50-60 років частка російських джерел енергії в енергетичному міксі ЄС постійно зростає;
• "Північний потік-2" є "голосом з минулого" і не відповідає сучасним прогресивним тенденціям. Він будується в обхід Східної Європи, інтереси країн Балтії, Польщі та України не враховані і після його реалізації не будуть відігравати жодної ролі. Скандинавські країни також проти проекту. РФ жодним чином не є партнером, якому можна довіряти. "Північний потік-2" ставить не лише політично-стратегічні питання, а й є економічною "пасткою" для ФРН та ЄС.

А.Метц зосередився, зокрема, на таких тезах:

• Природній газ є найкращою опцією з точки зору охорони довкілля. Через те, що Норвегія суттєво скорочує видобування газу, ФРН потребує альтернатив (у т.ч. LNG, що на даний час також є важливою темою). "Північний потік" було успішно побудовано у 2011 р., цей проект навіть отримав фінансову підтримку ЄС. "Північний потік-2" з самого початку був і є європейським проектом, який пройшов необхідну юридично-правову оцінку і майже добудований. Завдяки "Північному потоку-2" ми отримуємо доступ до більшої кількості газу, щоб ціни на нього для споживачів залишалися стабільними;
• "Північний потік-2" є найсучаснішим трубопроводом, який забезпечує прямий і короткий шлях до родовищ газу на Ямалі і має лише 2 компресорні станції; у цьому контексті українська ГТС виглядає не зовсім привабливо через довшу відстань транспортування та велику кількість компресорних станцій;
• анексія Криму та триваюча агресія РФ стосовно України обтяжують німецько-російські відносини. ФРН платить високу ціну, підтримуючи і дотримуючись санкцій ЄС, обсяг торгівлі ФРН-РФ з 2014 р. зменшився на 30-40%;
• ми хочемо мати можливість говорити з РФ. Якщо ми зупинимо "Північний потік-2", ми й надалі будемо втрачати політичні можливості діалогу з РФ;
• ми критикуємо політику США стосовно "Північного потоку-2". Згідно з правилами ЄС, "Північний потік-2" може бути реалізований. США вмішуються в політику ЄС. За президента Дж.Байдена ми можемо мати шанс реалізувати проект за умов, які б також задовольнили Україну та Польщу; 
• РФ поставками газу до Європи посилює економіки відповідних країн, оскільки їх промисловість залежить від цих поставок, Україна також має вигоду з цього;
• після завершення транзитного контракту залишається опція використання потенціалу українських підземних газосховищ. Крім того, Україна володіє великим потенціалом у відновлювальній енергетиці, сільському господарстві, виробництві біометану, зеленої електроенергії та водню; німецький бізнес був би зацікавлений брати участь у відповідних проектах у якості компенсаторних заходів та підтримати green deal для України. 

А.Ніблер, у свою чергу, озвучила наступні сигнали: 

• кожна держава має і переслідує свої власні інтереси; наразі треба працювати над тим, щоб інтегрувати енергетичний ринок РФ в енергетичний ринок ЄС. З геополітичної точки зору не буде мудро дати орієнтуватися РФ у напрямі Китаю;
• зупинка проекту "Північний потік-2" буде помилкою і обірве контакт з РФ;
• підтримано тезу про необхідність пошуку спільної з Україною лінії та відповідних компенсаторних механізмів у разі досягнення компромісу між ФРН та США щодо реалізації "Північного потоку-2".

Джерело: Wirtschaftsbeirat Bayern