Німеччина відіграє ключову роль
Розмова з Послом України Др. Андрієм Мельником
Коли Андрій Мельник закінчував школу в Україні, ця держава ще була частиною СРСР, відтак стати дипломатом на той момент було майже недосяжною метою. «Тоді про це можна було лише мріяти. Такі привілеї мали переважно діти великих партійних босів. Крім того, я ніколи не був фанатом Радянського союзу, мене виховували у дусі українського патріотизму, мій дядя з політичних міркувань був засуджений до 25 років ув’язнення у Сибіру. Так речі залишають незмінний відбиток».
«Із здобуттям незалежності України у 1991 році для мене і багатьох моїх співвітчизників все змінилося практично за одну ніч. Я дуже хотів служити своїй Батьківщині. Те, що я став дипломатом, можна вважати найбільшим щастям і дивом, за що я щодня дякую Богові. Навіть зараз, 20 років поспіль, я не можу уявити собі нічого кращого і прекраснішого, аніж цей шанс представляти мою країну на якомога вищому професійному рівні».
Так він і робить тут, у Німеччині, де, починаючи з січня 2015 року, акредитований послом України. Перед цим нині 42-річний юрист, заступник міністра Кабінету Міністрів у Києві, працював у МЗС, а також на посаді Генерального консула України у м. Гамбург, а перед цим – на різних дипломатичних посадах у Посольств України у м.Відень. За майже три останніх роки, відколи він посідає крісло керівника української дипмісії у Берліні, «німецько-українські відносини розвиваються настільки інтенсивно і в дусі довіри, як ніколи до цього часу. Наш президент відвідав 10, а глава МЗС – 25 разів Берлін. Цю «човникову дипломатію» гармонійно доповнюють численні телефонні розмови: канцлер Меркель 58 разів телефонувала з Президентом Порошенком – часто у «нормандському» форматі, разом з президентами Франції та Росії. Федеральний уряд відіграє ключову роль в питанні протидії російській агресії на Донбасі і відновлення територіальної цілісності України. Такий внесок у встановлення миру українці безмежно цінують». Однак, врегулювання конфлікту на сході України, який точиться з 2014 року, у дусі Мінських домовленостей, які підписав у свою чергу і російський президент Путін, поки не вдається.
Виконати Мінськ
«Йому лише достатньо клацнути пальцями і відкликати своїх вояків назад. Наразі, схоже, очільнику Кремля під силу платити високу політичну і економічну ціну за свої підступні геополітичні ігри. Вочевидь йому бракує волі. Відтак міжнародна спільнота повинна через посилення санкцій примусити Путіна до імплементації Мінську. Якщо він і каже, що санкції, мовляв, не діють і для нього неважливі, він блефує. Україна у будь-якому разі, як і раніше, готова запровадити в дію кожну букву підписаного у Мінську договору, у т.ч. в частині виконання політичних домовленостей щодо особового статусу для Донецьку і Луганську та проведення виборів. Втім, останні можуть відбутися лише за умов, якщо припинять стріляти, а збройна техніка буде відведена, коли буде надано можливість для вільного проведення виборів за присутності незалежних ЗМІ, при цьому міжнародні спостерігачі матимуть вільний доступ».
«Тому наші західні партнери і ФРН повинні посилювати політичний та економічний тиск на Росію, допоки у повній мірі не буде виконано Мінські домовленості. Українці ніколи не змиряться з тим жахливим станом справ, який нині має місце на Донбасі».
Крім того, бранців на Донбасі використовують у якості примусових робітників, що мимоволі нагадує про трагічну роль майже 2 млн. українців, які стали жертвами Третього рейху. «Міжнародна спільнота ні в якому разі не повинна закривати очі на рабство у сучасному вигляді всередині Європи! На жаль Україна, як і раніше, не має вільного доступу до окупованих територій, вже не кажучи про в’язниці. У цьому сенсі ми можемо лише посилатися на інформацію незалежних неурядових інституцій. Але й вони навряд чи володіють повною картиною, адже навіть Червоному хресту не завжди дозволяють відвідання військовополонених. Відтак наші західні партнери мусять використовувати всі доступні важелі впливу на Путіна, аби запобігти такому брутальному порушенню прав людини».
Мета: членство в ЄС
Водночас є й гарні новини для України. У вересні вступив у чинну силу Договір про асоціацію з ЄС, подія, в яку тривалий час не вірили. «Коли ми виконаємо всі пункти цього майже 1000-сторінкового документу, Україна буде в змозі подати заявку на членство в ЄС. Асоціація це насамперед «дорожня карта» структурних амбітних реформ, старт яким задав Майдан». На площі у Києві у 2013 році розпочався протест проти небажання підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, що зрештою призвело до відставки тодішнього президента і подальшої анексії Криму і вторгнення на схід України. На Заході натомість – багато нового.
«Ми вже констатуємо суттєвий прогрес, передусім у сфері подолання корупції і реформи правосуддя. Новостворена антикорупційна установа НАБУ покликана за рахунок широких повноважень розслідувати всі без винятку випадки, коли мав місце вплив з боку політики. Понад 300 кримінальних справ порушено проти депутатів , суддів, високих чиновників і керівників державних підприємств. Втрати, що їх було завдано державному бюджету, становлять понад 3 млрд. євро. І це – лише початок. Наразі стоїть задача з відновлення інституту суддів».
Несподівана новина
У Німеччині цей факт дуже позитивно сприймається суспільством – адже Берлін дуже зацікавлений у стабільній, процвітаючій, демократичній Україні з європейськими структурами. «Що особливо мене тішить, - каже посол Мельник, - «так це те, що німецьке суспільство цікавиться моєю країною дедалі більше у сенсі культурного збагачення і туризму». У такий двосторонній діалог не вписуються тези Крістіана Лінднера, лідера ВДП та учасника коаліційних переговорів у «ямайському» форматі, а також, ймовірно, майбутнього міністра, про те, що крадіжку Криму варто визнати «довготривалою проблемою», а санкції проти Росії варто скасувати, не дочекавшись повного виконання всіх пунктів МД. Путін повинен мати можливість скоригувати власну політику, не втративши обличчя».
Незгода
«Той факт, що така вимога пролунала з вуст саме вільних демократів, став для України неприємним сюрпризом, як грім серед ясного неба. Адже вона суперечить програмі партії щодо необхідності запровадження суворішого курсу щодо Кремля. Чого ми дійсно не можемо зрозуміти, так це наступне: Чому питання Криму потрібно знімати з порядку денного і не порушувати у розмовах з росіянами, якщо воно є ключовим з точки зору відновлення міжнародного миропорядку? Адже тут не йдеться про щось абстрактне, а про долю сотень тисяч українців і кримських татар, яких у Криму переслідують і об права яких витирають ноги. Ми переконані що «герметизація» даного питання є вибухонебезпечною і може послужити новою передумовою для ескалації».
«Адже тоді Путін переконається, що його підступна політика дає плоди, і розігруватиме військову карту ще активніше, утворюючи жахливі наслідки і очікуючи, коли у Заходу увірветься терпець, аж допоки санкції не буде скасовано, і всі не перейдуть до звичайного стану справ . Такий розвиток був би катастрофічним для мирного порядку в Європі».
Залишатися вірним принципам
«Возз’єднання Німеччини стало для нас історичним випадком, навіть якщо уявити, що більшість людей у цей вечір 9 листопада 1989 року і мріяти не могла про те, що їхня мрія справдиться. Тому не можна коливатися і укладати сумнівні компроміси з агресором, важливо залишатися вірним своїм принципам. Крим без сумніву одного дня повернеться до України. Набагато раніше, аніж багато хто може собі уявити. Задля цього потрібно зберегти стратегічне терпіння і посилити тиск на Путіна».
Чіткі слова для представника когорти дипломатів, про яких часто кажуть, що вони подумають двічі, перш ніж нічого не сказати. Мельник почувається вільно. «Щодо свободи висловлювань, я вчиняю так, як мусить робити посол. Це не завжди «надзвичайний і повноважний». Для мене конкретно це не означає, що я щораз мушу просити дозволу чи доручення з Києва, аби вдатися до того чи іншого кроку в публічному просторі. Я щасливий визнавати, що український посол має досить широке поле для маневрів, при цьому, щоправда, несе подвійну відповідальність за власні дії».
На день стати Путіним
Останнє запитання – з ким би Ви на один день помінялися ролями? «Це звучатиме несподівано, втім я б з радістю помінявся з Путіним. Мені б вистачило одного дня, аби припинити криваву війну на сході України і зупинити анексію Криму. Крім того, я б звільнив всіх політичних в’язнів і виплатив би репарації за зруйновану інфраструктуру Донбасу. А ще я б визнав, що здійснив фатальну помилку і просив би в українців пробачення. І лише тоді, можливо, можна буде говорити про примирення з росіянами. Без цих кроків мир між нашими сусідніми народами не вбачається можливим». Звучить приємно, втім чи реально це? І все ж таки іноді варто вірити в утопію, аби зрештою зробити її реальністю. Втім, це вже зовсім інша історія…